СЦЕНА БАЛУ І ЙОГО РОЛЬ У П’ЄСІ А. С. ГРИБОЄДОВА «ГОРІ ВІД РОЗУМУ» Ну бал! Ну Фамусов! Умів гостей назвати! А. С. Грибоєдов Олександр Сергійович Грибоєдов у комедії «Горі від розуму» показав галерею образів російських характерів, на довгі десятиліття ставших хрестоматійними, пізнаваними. Залишається Дивуватися й захоплюватися таланту й передбаченню автора, по-азавщему типових представників правлячого класу, але це «вічні типи», тому що є носіями людських поpоков, не викоренених дотепер. Яскраво, відчутно, життєво й правдиво змальовані грибое ские герої в сцені балу. Тут вони у своєму середовищі, ведуть природно, тому так красномовні їх © Алл Соч. РУ 2005 пороки, очевидні дл усіх, крім них самих. Це суспільство одностайно в гонінні на освіту; nDu будь-яких змінах, вони передбачають зміни у власному бда гополучии й тому одностайно відкидають

Ні, у Петербурзі інститут Так-Го-Гический, так, здається, кличуть: Там вправляються в розколах і в безверъи Профессоры!! - У них училася наш рідня, И вийшов! Хоч зараз в аптеку, у подмастеръи. Від жінок бігає, і навіть від мене!

Чинів не хоче знати! Він хімік, він ботанік, Князі Федір, мій племінник. Скалозуб повідомляє радісну небилицю: Я вас обрадую: загальна поголоска, Що є проект щодо ліцеїв, шкіл, гімназій; Там будуть лише вчити по нашому: раз, дві; А книги збережуть так: для більших оказій

Вони вже звикли й притерпілися в тих обставинах, у яких живуть, будь-які зміни бачаться їм катастрофою, того ці люди так чіпляються за старі звички, «порядки». Вони визнають правими тільки себе, тому говорять вагомо, не приймаючи заперечень, будь-яке інакомислення готові оголосити крамолою. Легко й одностайно визнають Чацкого божевільним

Ще б! Він говорить те, що їм не хочеться слухати, він бачить їхні недоліки й не боїться назвати, не визнає авторитетів, не схиляється перед «заслугами старих». До того ж він не багатий - це головний його «порок» у їхніх очах. …з ним говорити небезпечно, Давно б замкнути пора, Послухати, так його мізинець Розумніше всіх, і навіть князь - Петра! Я думаю, він просто якобінець, Ваш Чацкий!!! Едемте…

Ці люди смішні й лиховісні у своєму неприйнятті нового-від страху вони втрачають залишок здорового глузду, якщо він У них і був. Плетуть такі фантазії, що не смішно стає, а смутно. З розуму зійшов! Прошу покірно! Так невзначай! Так як моторно!

ТИ, Софія, чула?.. е - от чуму, ученість - от причина, ^те нині, пущі, чим коли, інших розвелося людей, і справ, і думок. У сцені балу автор показав «звичайне коло» московського ьтсшего суспільства», їхні розмови, пристрасті, помисли й мечтыгрибоедов зібрав «разом всіх» та й посміявся над них пороями.

Але лиховісний його сміх, невесело на душі від нього, і чим далечінь-ше тим більше, тому що виявилося, що не так-те просто викорінити їхні недоліки; скоріше зникне, «перевернеться мир», чим зміняться вони. Легше піти від них, чим переробити. Але вони не просто існують, а активно впливають на життя й тому особливо шкідливі для держави, як іржа, що роз’їдає навіть гарний метал. Мечтанья з око геть - і спала завіса; Тепер не зле б було сряду На дочку й на батька И на коханця-дурня, І на увесь світ вилити всю жовч і всю досаду. З ким був! Куди мене закинула доля!

Усі женуть! усі клянуть! Мучителів юрба, У любові зрадників, у ворожнечі невтомних, Оповідачів неприборканих, Нескладних розумників, лукавих простяков, Бабів лиховісних, старих, Що Старіють над вигадками, дурницею…