У славному літописі авіації чимало яскравих сторінок, що відбивають значні етапи її розвитку. Одна з таких сторінок пов’язана зі створенням у травні 1956 року Окремого авіаційного загону №235. До складу знову створеного літного підрозділу ввійшло кілька екіпажів Московського транспортного керування цивільної авіації під командуванням А. И. Колеватова. В 1957 році командиром загону був призначений Б. П. Бугаїв, з ім’ям якого зв’язане становлення цього підприємства, одного із кращих в Аерофлоті. У той час в авіазагоні була розроблена й впроваджена принципово нова організація проведення попередньої й предполетной підготовки екіпажів. До кінця 50-х років Окремий авіазагін №235 мав у своєму розпорядженні різноманітну техніку, добре підготовлені кадри, мав більший досвід виконання міжнародних польотів

У зв’язку з масовою експлуатацією нових багатомісних швидкісних літаків, розширенням мережі повітряних ліній необхідно було значно підвищити культуру обслуговування пасажирів. Для забезпечення експлуатації літаків Ту-104 у більше широких масштабах треба було реконструювати ВПП у ряді аеропортів, побудувати рулежние доріжки, літакові стоянки й багато інших об’єктів. Тому в шостій п’ятирічці передбачалися великі капітальні вкладення, що дозволяло Аерофлоту вдвічі збільшити обсяг будівельних робіт з порівняння з п’ятою п’ятирічкою

Було вирішено поставити будівництво в країні на сучасну індустріальну основу. Відповідно до цим будівельні організації цивільної авіації стали ширше використовувати залізобетонні збірні конструкції, застосовувати індустріальні методи робіт

В 1961 році Внуковский аеропорт відзначив своє 20-летие. За ці роки він невпізнанно змінився, став головною повітряною гаванню столиці країни. Тут були всі необхідні радіотехнічні засоби для прийому й випуску літаків у складних метеоусловиях, реконструйований аеровокзал

Протягом 1956-1958 років були побудовані й уведені в експлуатацію злітно-посадочна смуга й аеровокзал в Адлере, аеровокзали в Ніколаєвську-на^-Амурі, Кустанаї, Донецьку, Омську, Актюбінську, Сталінграді, Тбілісі, Кишиневі, Караганді, Мінську, Ташкенті, Сімферополі, Дніпропетровську, Южно-Сахалинске, Ульяновске, Джусалах, Іванові

В 1959році керівництво ГУГВФ ухвалило рішення щодо будівництві аеропорту в Борисполі (Київ) і створенні в ньому підрозділу реактивних літаків Ту-104. В 1960 році почалися роботи з реконструкції й розширення аеропортів московського авіавузла. У найбільших підмосковних аеропортах Внуково й Шереметьєво споруджувалися аеровокзали, розраховані на обслуговування великого потоку пасажирів. У Москві на Ленінградському проспекті почалося будівництво великого міського аеровокзалу

Поліпшенню наземного обслуговування авиатехники, підвищенню надійності її експлуатації сприяли уведення в лад ЛеРМ в аеропорті Биково, а також будівництво й реконструкція виробничих корпусів на ряді ремонтних заводів ЦПФ. Прийняли перших пасажирів аеровокзали в аеропортах Саратов, Улан-Уде, Жиганск, Витим, побудована злітно-посадочна смуга в Куйбишеві, реконструйовані ВПП у Сімферополі, Алма-Аті, Києві (Жуляни) , Сиктивкарі, Ленінграді й Душанбе, подовжені - у Внукові й Іркутську. В 1960 році гостинно розгорнули свої двері аеровокзали в Анадирі й Павлодарі, Петрозаводську, Чернігові й Кежме, готелю в Мурманську, Хабаровську й Ростові-на^-Доні. Авіатори одержали п’ять злітно-посадочних смуг, у тому числі нову в Одесі й реконструйовані в Ашхабаді, Мінеральних Водах, Баку, Бикове. Була подовжена ВПП у Краснодарі, побудована друга злітно-посадочна смуга Вкрасноярске.

Ріст інтенсивності руху літаків з газотурбінними двигунами й збільшення витрати авіапалива викликали необхідність реконструкції складів ГСМ, зміна системи паливопостачання в аеропортах. Почали будуватися під’їзні залізничні вітки до видаткових складів ГСМ, що дозволяли уникнути проміжної перевалки нафтопродуктів. У спорудженні об’єктів авиатопливообеспечения стали застосовуватися великі резервуарні ємності вертикального типу замість малих горизонтальних. На складах ГСМ впроваджувалися потужні стаціонарні засоби механізації процесів прийому й видачі палива. Розробка й впровадження пристроїв, що забезпечують якісну схоронність ГСМ і тонке очищення палива від механічних домішок і вологи, поряд з іншими заходами підвищили безпека польотів і збільшили ресурси роботи авіаційних двигунів

Проекти реконструкції й будівництво аеропортів і інших підприємств і організацій ЦПФ розроблялися Аеропроектом. На базі аеродромного відділу Союзморпроекта, що перейшов у ведення Аерофлоту у зв’язку з передачею ГУГВФ Полярної авіації, була організована Ленінградська філія Аеропроекта - Ленаеропроект. Наступив новий важливий період у житті цих організацій. Поряд з виконанням більших, чим колись, проектно-дослідницьких робіт для цивільної авіації вони розгорнули дослідження, спрямовані на підвищення рівня оснащеності повітряних ліній і аеропортів новим обладнанням. Аеропроект розробив проекти ангарних корпусів ЛеРМ. Ці складні інженерні спорудження призначалися для всебічного технічного обслуговування літаків

Тривали роботи з подальшого оснащення аеропортів светотехническими засобами, радіо- і радіолокаційним устаткуванням, що забезпечували польоти й посадку швидкісних багатомісних лайнерів у складних метеоусловиях і вночі. В 1956 році початку експлуатуватися система світлосигнального встаткування «Свіча-1» із прожекторними й лінзовими вогнями, а в 1958 році - система Д-1 із прожекторними вогнями високої інтенсивності й лінзових вогнів з паралельним з’єднанням, що забезпечувало посадку літаків в умовах поганої видимості

У цей же час були встановлені потужні п’ятнадцяти- і двадцатикиловаттние радіопередавачі в аеропортах Хабаровська і Якутська, пятикиловаттние в аеропортах Тбілісі, Новосибірська, Магадана, Владивостока (Північні Ключі) . Уведення в експлуатацію таких передавачів давав можливість почати організацію радиотелетайпной зв’язку з використанням апаратів СТ-35. Збільшилася кількість радіостанцій з дистанційним керуванням. В 1958 році без постійного чергового персоналу працювало вже 60 відсотків радіостанцій аеропортів

Гідрометеослужба оснащувалася лічильно-електронними машинами, радіотелетайпами, фототелеграфною апаратурою, що підвищувало оперативність і якість гідрометеорологічного забезпечення польотів

В 1959 році наша промисловість організувала випуск удосконаленого радиосветотехнического встаткування, призначеного для керування польотами в районі аеропорту й посадки літаків всіх типів у складних метеорологічних умовах і вночі.

З 1960 року почалося впровадження в експлуатацію радіомаяків ближньої навігації. З їхньою допомогою екіпажі літаків могли в будь-який час визначати своє місце знаходження на трасі. Такі радіомаяки були встановлені у Внуковском, Свердловськом, Іркутськом, Хабаровськом, Бориспільському й інших аеропортах

З освоєнням нової авіаційної техніки виникла необхідність перегляду ряду документів, що регламентували літню роботу, внесення в них відповідних змін і доповнень. Для підвищення якості видаваних руководств, інструкцій, вказівок і інших документів на початку 1959 року була створена Методична рада ГУГВФ.

Значний ріст інтенсивності руху реактивних літаків зажадав корінної реорганізації служби руху. У короткий строк була перебудована робота диспетчерської служби на всіх основний повітряних трасах, що проходили через зону Московської диспетчерської служби, створеної допоміжні районні диспетчерські пункти (ВРДП) , що дозволило забезпечити повний радіолокаційний контроль за польотами над трасою. Організовано головні районні диспетчерські пункти (ГРДП) , на які покладали керівництво й контроль за рухом транспортних літаків всіх відомств на повітряних трасах СРСР на висотах понад 4500 метрів

В 1958 році почалася цілеспрямована робота із застосування й використання засобів об’єктивного контролю за польотами й керуванням повітряним рухом, видана «Інструкція із застосування фотореєстрація для об’єктивного контролю за якістю виконання посадки літаків» , а трохи пізніше - «Інструкція з організації й керівництва рухом літаків на повітряних трасах СРСР» , у якій визначалася більше доконана організаційна структура служби руху на трасах, у районі аеропортів, розширювалися функції служби руху

Pages: 1 2 3