И дійсно Скалозуб став полковником не воюючи, а просто так. Служити Скалозуб початків з 1809 року - мирного року. А коли Скалозуб говорить:

«У тринадцятому році ми вирізнилися із братом

У тринадцятому єгерському, а після в сорок п’ятому».

Хоча тринадцятий і сорок п’ятий єгерські полки в ніяких боях участь не приймали. Отже Скалозуб з його братом «вирізнилися» тільки на папері

А коли Фамусов запитує в Скалозуба про орден, Скалозуб відповідає:

« За третє серпня, засіли ми в траншею:

Йому даний з бантом, мені на шию».

За свідченням же істориків 13 серпня 1813 року було оголошене перемир’я, і ніяких боїв не відбувалося. І знову орден Володимира й орден Ганни дали Скалозубові із братом просто так. Скалозуб просувається по службі за рахунок товаришів, сам воліючи «теплі» місця:

«… Те старших виключать інших,

Інші дивишся, перебиті».

Скалозуб досить молодий, але мітить уже в генерали. Він знає багато шляхів одержання чинів, і про це не соромиться говорити:

«Так, щоб чини добути, є багато каналів

Про їх як щирий філософ я звужу…»

Скалозуб говорить, що судить «як філософ» де - би й за що - би одержати чини. Тобто Скалозуб навіть зізнається, що чини дісталися йому просто так.

По - моєму, Скалозуб - хитра, нехай і обмежена, особистість. Скалозуб здатний до будь-якому «підмазуванню» що б лише йому дали чина. Скалозуб занадто любить себе. Скалозуб тільки й хоче просування по службі. Якщо чесно, йому більше нічого не потрібно в цьому житті

Найстрашніше, що із часів Грибоєдова нічого не змінилося. Тепер таких же «Скалозубів», ще більш цинічн і тупих, розвелося дуже багато…

Один з найважливіших пороків фамусовского суспільства, проти якого повстає Чацкий, - кріпосне право. Це жахаюча соціальна несправедливість, коли « арапка-дівка» так собачка значать приблизно те саме, коли людей, які не раз рятували й честь, і життя хазяїна, міняють «на борзі три собак», коли дітей відривають від батьків для участі в кріпосному балеті, а потім розпродають за борги. Селяни абсолютно безправні стосовно своїх власників: їх можуть продати, програти в карти, подарувати. Дворяни ж мають владу, що відповідає їхньому багатству, і можуть творити все, що завгодно, безкарно, тому що «захист від суду в друзях знайшли, у спорідненні». Вони «грабіжництвом багаті», адже фактично вони наживаються за рахунок своїх селян, нічого не роблячи, хіба що «розливаються в бенкетах і марнотратстві».

Служба для представників фамусовского суспільства - це неприємний тягар, за допомогою якої можна нажитися. Вони служать не для блага Росії, а для поповнення гаманця й придбання корисних знайомств. Звичай їх такої: «підписано, так із плечей геть». До того ж, на службу надходять не завдяки особистим якостям, а завдяки сімейному спорідненню («При мені служащие чужі дуже рідкі», - заявляє Фамусов).

Члени фамусовского суспільства не визнають книг: «Верб чтеньи пуття-від невеликий». Власне кажучи, вони й не розуміють змісту книг (приклад тому - відкликання Загорецкого про байки). Вони вважають ученість причиною появи величезного числа божевільних. До числа їх ставляться: племінник княгині Тугоуховской, що «чинів не хоче знати», двоюрідний брат Скалозуба («Чин випливав йому: він службу раптом залишив, у селі книги стало читати») і, звичайно, Чацкий. Деякі члени фамусовского суспільства навіть намагаються вимагати присяг, «щоб грамоті ніхто не знав і не вчився». А вчителів презирливо називають «побродягами». Вони бояться освіти, тому що воно внесло б зміни в застійне життя

Зате фамусовское суспільство сліпо наслідує французької культури, переймаючи його поверхневі атрибути. Так, французик з Бордоіль, приїхавши в Росію, «ні звуку російського, ні російської особи не зустрів». Росія начебто стала провінцією Франції: «така ж користь у дам, такі ж убрання». Навіть говорити сталі в основному французькою мовою, забуваючи свій рідний

Фамусовское суспільство чимсь нагадує павука, що затягує у свої мережі людей і змушує жити за своїми законами. Так, наприклад, Платон Михайлович ще в недавнім минулому служив у полицю, носився на борзому коні, не боячись вітру, тепер «здоров’ям дуже слабшав», як уважає його дружина. Єдине його заняття - повторювати дует на флейті, на самоті. Він навіть не може по своєму бажанню виїхати в село: його дружина занадто любить бали й прийоми. Він начебто живе в неволі. Старші з дитинства вчать, як треба жити. Приклад тому - завіти батька Молчалина. Молоде покоління починає дивитися на мир так само, як і старші: «Не те, щоб новизни вводили, - ніколи». Члени фамусовского суспільства не можуть мати власну думку: «Можна ль проти всіх!» Так Репетилов, довідавшись, «що це занадто гласно», погоджується з тим, що Чацкий збожеволів. Та й хвилює всіх тільки те, «що стане говорити княгиня Марья Алексевна». Друг до друга ж вони байдужі. Довідавшись про падіння Молчалина з коня, Скалозуб цікавиться тільки тим, «як тріснувся він, грудьми або в бік».

Комедія написана в 1824 році, за рік до повстання декабристів. Пороки суспільства, показані в комедії, відбивають його стан напередодні повстання й проливають світло на причини останнього. Відстале суспільство «століття минулого» не бажає визнати зміни, що відбуваються у світі, воно непримиренно до вільного життя. Зіткнення неминуче…

Збережи - » Як Скалозуб став полковником . З'явився готовий твір.