Він присвячений історії скромної, але гордої й незалежної дівчини-сироти. Героїня книги Джейн ейр завзято бореться з безліччю перешкод, що коштують на її шляху до самостійного життя й до особистого щастя. Дитинство її пройшло в пансіоні для бідних дітей, адміністратори й вихователі якого прагнули перетворити їх у покірну й безсловесну істот

Вдачі пансіону зображені письменницею з великою сатиричною силою. Та частина роману, у якій розказане про перебування Джейн як гувернантка в маєтку поміщика Рочестера, повна різного роду таємничих і романтичних ситуацій, пов’язаних з історією божевільної дружини Рочестера, існування якої він хотів сховати від Джейн. Роман завершується шлюбом Джейн із розореним і осліплим під час пожежі його маєтку Рочестером. Роман показовий для методу Шарлотти Бронте сполученням реалістичного й романтичного принципів листа

Всі, пов’язане із зображенням почуття Джейн до Рочестеру, має більший емоційний потенціал і виконано під очевидним впливом романтичної поеми початку століття («Мармион» Скотта; «Гяур», «Корсар», «Лара» Байрона) і «готичного» роману. Звертання до романтичних прийомів листа в значній мірі було продиктовано любовною темою, трактувати яку, не змінюючи правді й тим самим залишаючись у межах реалістичної естетики, в епоху викторианских заборон було не можна. Друга тема - вдачі й звичаї пансіону - розкрита письменницею-реалісткою, ученицею Теккерея.