Дзынь - кулька пробила скло, і засвистав непогодливый вітер… А. Толстой В 20-е роки все, що було надруковано Олексієм Толстим або, як його називали, “третім Толстим”, зазнавало різкої критики. Повість “Пригоди Невзорова, або Ибикус” також була зустрінута осудливо. Чому в сучасників письменника була така реакція на повість? Щоб вирішити це питання, напевно, треба було відволіктися від несправедливих критиків і самому оцінити повість. Над чим же так потішається письменник, описуючи майже безперервний ланцюг страждань людей від воєн і революцій?

У комічних тонах Толстої описує навіть сцени катувань у білій контррозвідці! У сміховинному ключі представлені також тяготи біженців, їхній побут. Смішна сцена поїдання людиноподібної австралійської мавпи й великосвітська черга до дощатого нужника. Емігранти в Константинополі показані автором жалюгідними, що невідомо чому потрапили на чужий берег людьми

У мене зложилося враження, що автор необ’єктивно викладає історичні події. Але що таке взагалі об’єктивний виклад історичних подій художником? И. навіщо воно потрібно? Наприклад, .читач звик, що події воєн і революцій прийнято висвітлювати в трагічних тонах, але разом з тим про облогу Трої написана не тільки трагічна “Илиада”, але й “Прекрасна Олена”.

А самий свіжий приклад - висвітлення подій Вітчизняної війни в повісті В. Войновича “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина”. І це на тлі маси трагічної прози й поезії! Міркуючи так, я став читати повість Толстого як талановитий і своєрідний добуток. По-перше, це захоплююче читання, тому що автор блискуче володіє формою й словом; по-друге, повість залишає враження багатопланового, широкоохватного добутку. В “ Ибику-Рє” розгорнута йанорама історичних подій, що цілком може називатися епопеєю

Лютнева революція в Петрограді. Літо й осінь 1917 року в Москві. Україна, зайнята німцями, літо 1918 року, банда отамана Ангела в українських степах у тому ж році, зима в Одесі й втеча білих з Одеси вапреле.

Нарешті - евакуація на пароплаві в Константинополь. І все це - у порівняно невеликій повісті. Перед поглядом читача проходять солдати, поети, наркомани, контррозвідники, селяни, авантюристи, повії, кати й т.д. Різноманітний повість і по національному складі героїв: є греки, французи, німці, англійці

Повість буяє подіями й героями, але завдяки майстерності письменника не здається чимсь фантастичним, а, навпаки, робить враження правдивої історії. Насамперед письменник домігся цього, створивши реальні образи героїв. Всі вони в нього живі, без масок. Комізм ситуацій не виходить за рамки ймовірного

Оригінальність повести, я вважаю, полягає й у тім, що Толстой поставив перед собою завдання показати складну історичну епоху очами дрібного пройдисвіта. Саме тому, що герой такий, багато чого в повісті сприймається читачем як живе й переконливе. Непоглядів дивиться на мир так, як може дивитися лише пройдисвіт, і якщо додати до цього поінформованість читача в історичних подіях того часу, те все встає на свої місця

Властиво, у цьому й Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру є, я вважаю, правда життя. Для одних людей того часу Лютнева революція в Росії почалася з мітингів і кривавих зіткнень, з розколеного російського суспільства, а для героїв Толстого революція починається випадковою кулею, що залетіла у вікно, так лементами у дворі, де якась голена щільна людина з фарбованими баками кричав задушеним голосом: “На Екатерингофском каналі лавошники околотошного жарять заживо”. Як прикмета наступаючої волі автор пропонує читачеві таку сцену: на перехресті, де стаивал важкий, з подусниками приставши, бовтався тепер студент у кривому пенсне, бандити й шахраї просто підходили до йому прикурити

Або, наприклад, вечір поетів-футуристів: “Вийшов, руки в кишені, здоровенна людина й, широко роззявляючи рот, початків крити публіку останніми словами, - ви й міщани, ви й пузатенькі, жирненькие сволоти, хами, комашки, таракашки… Непоглядів сказав: - Цю словесність щодня даром чую”. У громилі-футуристі я безсумнівно довідаюся В. Маяковського. Товстої як би втручається в дію, допомагаючи Семенові Івановичу Невзорову справлятися із проблемами, що налягли на нього, суворої епохи

Ясно, що сам по собі образ героя безсмертний. Йому й війна не війна, і революція не революція, і навіть смерть не смерть. У його діях одна логіка - виживання

Він, як біс, володіє даром перевтілення: підхоплює емігрантські ідеї серед п’яних офіцерів і зрештою стає європейським буржуа. От за цей показ безсмертного героя на тлі трагічних подій російської історії повість Толстого “Пригоди Невзорова, або Ибикус” завжди буде однієї зі значних сторінок росіянці прози