Європа перебуває на западе Євразії й займає площу близько 10 млн. квадратних кілометрів. Вона розташована переважно в помірних широтах. Тільки крайні північні й південні її частини заходять у субарктический і субтропічний пояса. Європа із трьох сторін оточена морями. Її західні й південні береги обмивають води Атлантичного океану. Великий вплив на формування природи тут має тепле Южноатлантическое плин, відгалуження якого проникають у Північний Льодовитий океан. Моря Атлантичного океану - Північне, Балтійське - обмивають західні береги, а Середземне, Чорне, Азовське - глибоко урізаються в сушу з півдня. Моря Північного Льодовитого океану - Норвезьке, Баренцево, Карське, Біле - обмивають Європу з півночі. На південно-сході розташоване безстічне Каспійське море-озеро

Історія формування території й рельєфу

Поверхня Європи являє собою складне з’єднання гірських систем різної висоти, а також горбкуватих і хвилястих плоских рівнин. Така розмаїтість рельєфу обумовлена значною мірою його стародавністю. Формування території європейської суши почалося 2-3 млрд. років тому, коли утворився одна з найдавніших ділянок земної кори - Східноєвропейська платформа. Рельєфу платформи відповідає Східноєвропейська рівнина. Подальше збільшення площі суши в межах Європи відбувалося навколо платформи в палеозойську еру, коли сформувалися Скандинавські гори, Урал і гірські масиви на заході Європи. Пухкі продукти руйнування палеозойських гір заповнювали межгорние западини протягом всієї мезозойської ери. Неодноразово морські води затоплювали сушу, залишаючи після себе могутні товщі осадових відкладень. Вони перекрили зруйновані складчасті спорудження палеозойської ери, утворивши на заході Європи основу так званої молодої платформи. Її фундамент, на відміну від Східноєвропейської, не архейської, а палеозойської ери. У мезозойську еру в результаті розбіжності литосферних плит Європа остаточно відділилася від Північної Америки. Почалося формування западини Атлантики, утворився вулканічний острів Ісландія. У кайнозойской ері відбувається додаткове нарощування суши на півдні Європи в Средиземноморском складчастому поясі. У цей час тут формуються могутні молоді гірські системи - Альпи, Піренеї, Балканські гори, Карпати, Кримські гори. У прогинах земної кори виникли більші низовини, такі як Среднедунайская й Нижнедунайская. Рельєф Європи придбав сучасний вид в останні 20-30 млн. років. У цей період відбулися новітні тектонічні рухи, які істотно змінили поверхня суши. Старі й молоді гірські масиви Європи були підняті й досягли сучасної висоти. Одночасно більші ділянки земної кори опустилися й утворили западини морів і більші низовини. Біля узбережжя виникли більші материкові острови: Британські, Шпицберген, Нова Земля й інші. Руху земної кори супроводжувалися вулканічною діяльністю, що не припинилася й до наших днів у районі Середземномор’я й на острові Ісландія. Земна кора в найдавнішій частині Європи, на Східноєвропейській платформі, в одних місцях повільно піднімається, в інші - опускається. Внаслідок цього в рельєфі цієї частини Європи чітко виявилися окремі височини (Среднерусская, Подільська, Волинська, Приволзька) і низовини (Причорноморська, Прикаспійська). Загальне похолодання клімату на Земля обумовило утворення в Північній Європі близько 300 тис. років тому величезного льодовикового покриву. Льодовик те наступав (у період, коли температура знижувалася), те відступала (коли температура підвищувалася). Під час свого максимального розвитку льодовик досягав понад 1,5 км товщину й майже цілком покривал Британські острови й рівнини, які прилягають до Північного й Балтійського морів. Двома мовами він опускався по Східноєвропейській рівнині, досягаючи широти Дніпропетровська. У процесі руху льодовик істотно змінював поверхню суши. Як велетенський бульдозер, він згладжував тверді скелі й знімав верхні шари пухких порід. Відшліфовані уламки гірських порід виносилися із центрів заледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, відбувалося нагромадження льодовикових відкладень. Валуни, глина й пісок утворили величезні вали, пагорби, гряди, які ускладнили рельєф рівнин. Поталі води виносили маси піску, вирівнюючи поверхню й формуючи плоскі піщані низини - полісся. Формування рельєфу Європи триває й у наші дні. Про це свідчить те, що в деяких районах відбуваються землетруси й вулканізм, а також повільні вертикальні руху земної кори, що підтверджується поглибленням річкових долин. Таким чином, Європа має старий і одночасно молодий рельєф. Близько 2/3 її поверхні доводиться на рівнини, зосереджені переважно на сході. Низинні ділянки чергуються з горбкуватими височинами. Гірські масиви рідко перевищують 3000 метрів. Найвища крапка Європи - м. Монблан (4807 м) - розташована у французькі Альпах

Корисні копалини

Складна тектонічна будова й історія геологічного розвитку Європи обумовили не тільки розмаїтість її рельєфу, але й багатство корисних копалин. Серед горючих корисних копалин велике значення має кам’яне вугілля. Більшого його покладу перебувають у передгірні й межгорних прогинах палеозойської ери. Це кам’яновугільні басейни у Великобританії, Рурские в Німеччині, Верхне-Силезские в Польщі й Донецький в Україні. Покладу бурого вугілля ставляться до прогинів більше молодих епох. Родовища нафти й газу утворилися в зниженнях фундаменту древньої платформи й передгірних прогинів ( Волго-Уральська нафтогазоносна область). В 70-е роки XX ст. почався промисловий видобуток нафти й газу на шельфі Північного моря. Процеси вулканізму й метаморфизации гірських порід створили умови для формування рудних корисних копалин. Платформам належать родовища руд чорних металів світового значення: залізних - Курська магнітна аномалія (КМА), Криворізький і Лотарингский басейни, марганцевих - Нікопольський басейн. Відомі величезні поклади руд кольорових металів (алюмінію, цинку, міді, свинцю, урану й ін.) на Уралі, а також родовища поліметалів, ртуті, алюмінієвих і уранових руд у складчастих спорудженнях різного віку на півночі й півдні Європи. Багата Європа й нерудними корисними копалинами. Практично необмежені запаси калійної й повареної солі утворять на Уралі й плитах платформ величезні куполи. Унікальні родовища самородної сірки зосереджені в українське Прикарпаття. Родовища різноманітних кам’яних будівельних матеріалів (граніт, базальт, мармур і багато інших) зустрічаються в багатьох місцях Європи