Пушкін - добрий супутник нашого життя. Здається, знаєш його напам’ять із дитячого років, зі школи, і все-таки щораз, розкриваючи як би наудачу звичну, здавна улюблену книгу, знаходиш у ній щось нове, колись незвідане, що блиснуло як би вперше. Чуєш живий голос, бачиш те нестримно веселі, те замислені, розумні очі й мимоволі втягуєшся в бесіду з письменником. Мені подобаються вірші, поема Олександра Сергійовича

Але більшою мірою мене залучає Пушкіна-Прозаїк. Я зараховував до дір «Повести Белкина», захоплювався «Дубровским». Але «Капітанська дочка» потрясла колись мою уяву й залишилася улюбленим добутком. Зараз, якщо я чую про честь, шляхетність і вірну любов, у моїй пам’яті виникають образи Гринева й Маші Миронової, російського мужика Омеляна Пугачова, хоча вперше я познайомився із цими героями багато років тому. Це добуток, незважаючи на невеликий обсяг, повно глибокого змісту

В «Капітанській дочці» одночасно розвивається кілька сюжетних ліній. Одна з них - це історія любові Маші й Гринева, інша описує події, що відбувалися в той час в Оренбурзькій губернії. Дія відбувається в 1772-1775 роках, під час повстання Пугачова. Пушкіна вважав, що в повісті повинна бути «історична епоха, розвинена у вигаданому оповіданні».

Зав’язка добутку полягає в тому, що молодий офіцер Петро Гринев був спрямований служити у Велогорскую міцність. По шляху він робить необдумані вчинки, програє 100 рублів Зури-Ну> лає свого дядька Савельича, хоча той і прав, не даючи панові грошей. Випливаючи в міцність, Гринев з дядьком заблудилися під час бурану, але випадково зустріли мужика, выведшего їх до постоялого двору. Юнак, подякувавши вожатого за допомогу, віддав йому свій заячий тулупчик.

Здавалося б, рядова подія, але яку величезну користь воно принесло згодом. Приїхавши в Білогірську міцність, Гринев познайомився з дочкою свого начальника Миронова. Махаючи сподобалася парубкові. Через дівчину він посварився зі своїм товаришем Шваб-Риным, що, як пізніше з’ясувалося, сватався до неї, але одержав відмову. Не бажаючи, щоб хтось міг безкарно ганьбити добре ім’я Маші, Гринев викликає кривдника на дуель

Він надійшов як теперішній чоловік. Двобій ледь не закінчився загибеллю Гринева через підлість Швабрина. Видужавши, Гринев довідався, що Швабрин написав на нього донос. Це збудило в юнаку ненависть до свого ворога. Праведний гнів П. Гринева близький і зрозумілий мені. У цей же час у губернії почалося повстання

Повстанці під початком Пугачова легко взяли міцність. Комендант, його дружина й офіцери були вбиті. Швабрин, заплямувавши честь офіцера, змінивши присязі, став служником бунтівників. Гринев ніколи б не став зрадником. Він зволів умерти, але вірний Савельич урятував свого пана

Пугачов виявився тим самим мужиком, якому Гринев колись подарував заячий тулупчик. Добро окупилося сторицей! Юнак був вражений тим, що дитячий кожух, подарований бурлаці, позбавив його від петлі, і п’яниця, шатавшийся по постоялих дворах, осаджував міцності й потрясав державу

Гринев був урятований, однак він не став присягати на вірність Пугачову. «Я присягав государині імператриці, тобі присягати не можу». Цей учинок Гринева привів мене в замилування: перебуваючи повністю в руках Пугачова, він не намагається сховати від останнього своїх переконань

Омелян, уражений такою чесністю, відпустив юнака. Ще не раз прийде Гриневу побачити шляхетність Пугачова: селянський вождь, піднесена сміливістю Гринева, рятує Машу Миронову від ненависного їй Швабрина. Ці вчинки Пугачова свідчать про його неабияку натуру з найкращої сторони. Він умів щадити не тільки друзів, але й ворогів. Це гуманне поводження викликає в мене искреннее повага

Гринев у розмові з Пугачовим намагається удержати Пугачова від боротьби. Відчувається, що автор згодний з Омеляном у тім, що боротьба потрібна, але не приймає того, якими методами вона ведеться: «Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!» Зразком порядності в романі виступає Петро Андрійович Гринев.

Згадаємо, що він відмовився служити Пугачову. А хіба не про тім же свідчить його відношення до Маші: Гринев не побоявся пожертвувати життям заради порятунку Маші з рук Швабрина.’А якою шляхетністю перейняте його поводження на суді, коли, ризикуючи бути засудженим на довічну каторгу, Петро Андрійович намагається не заплямувати честь Маші

Поводження Маші також може бути прикладом справжнього героїзму. Вона, сидячи в темниці на хлібі й воді, не вийшла заміж за Швабрина. Не можна недооцінювати роль Маші й у порятунку Гринева від покарання. Дівчина добралася до самої імператриці й, розповівши їй всі, домоглася справедливості для Гринева. Я завжди згадую з особливим смутком останню зустріч Гринева Спугачевым.

Як жаль, що така талановита людина, як Пугачов, так безславно закінчив своє життя. Гринев щиро жалував Омеляна. Його залучали чесність, хоробрість, неабиякий розум цієї людини: «Емеля, Емеля!.. навіщо не наткнувся ти на багнет або не підкрутився під картеч!

» Епіграфом до «Капітанської дочки» Пушкін вибрав прислів’я: «Бережи честь змолоду», і поводження героя повністю відповідало їй. Як отут не згадати нинішній стан російської армії, коли офіцери розпродають військове майно, навіть зброя! Побільше б було в нас таких офіцерів, як Гринев, беззавітно відданих Росії, всі вчинки яких copyright