Це самий підходящий для вас хлопчик. Час від часу його потрібно пригощати ціпком - це піде йому на користь. А його зміст не обійдеться дорого, тому що його не загодовували із самого народження. Ч. Диккенс. Пригоди Оливера Твісту Вийшовши у світло, добутки Ч. Диккенса відразу потрапили в скарбницю світової літератури, оскільки в них знайшли відбиття багато гострих роблем громадського життя XIX століття, а особливо - тяжке становище простого народу Ванглии.

Головний герой роману - маленький хлопчик Оливер Твіст, чия школа життя була важкої й жорстокої із самого народження. По іронії долі Оливер народився в работном будинку. Мати його вмерла відразу після пологів, батька ніхто не знав

Тому, тільки-но з’явившись на світло, воно одержав статус злочинця або “порушника закону про бедных” і змушений був виховуватися чужими людьми, або, інакше кажучи, “був жертвою системи віроломства й обманів”. У дитинстві Оливер був поміщений “на ферму”, де “не страждаючи від надлишку їжі або одягу”, одержав дорогоцінне право на страждання й смерть, оскільки біль-шинство дітей у цьому закладі вмирали в самому не-жном віці. У тоні письменника all so ch. ru 2001 2005 відчувається гірка іронія, коли він оповідає нам про те, яке турботливе виховання одержував бедный хлопчик, що зумів вижити на фермі й колишній у свої дев’ять років “блідою, хирлявою дитиною, малорослим і, безсумнівно, худим”, тобто цілком придатним до важкої роботи

Викриваючи жорстокість членів ради й суспільних піклувальників, Диккенс зображує їх “дуже мудрими, проникливими філософами”, що поблажливо надали біднякам работных будинків право вибору: “або повільно вмирати голодною смертю в работном будинку, або швидко вмерти поза його стінами”. Діти, що потрапили сюди, приречені на виховання побоями, голодом і, природно, роботою. Прохання добавки до тої жалюгідної порції рідкої каші, що одержували тут діти (достатньої, щоб повільно вмирати від голоду), прирівнювалася до суспільного злочину й жорстоко карала. Де, як не в работном будинку, англійські бідняки з дитинства вчилися брехати, кривдити слабких, красти, піклуватися тільки осебе.

Із дверей цього гуманного сирітського притулку перед Оливером відкривалися цілих три дороги. Одна вела в учні до сажотруса, де маленькі хлопчики були змушені по многу годин проводити в брудних закопчених трубах, чого багато хто з них не витримували, застряючи або задихаючись на робочому місці. Інша дорога, який, до речі, і довелося скористатися Оливеру, вела в “плакальщики” до трунаря, де хлопчик одержали не менш коштовні уроки життя по вмінню пристосовуватися до умов існування, чим у работном будинку. І, нарешті, третя дорога - у злочинний мир, на вулиці, що належать представникам кримінального “дна”, де Оливер Твіст продовжує виховуватися під чуйним керівництвом маленьких злодюжок і великого грабіжника Сайкса, а також скупника краденого Фейджина, які прагнуть прилучити хлопчика до злодійства й аморальності. Однак реаліст в описі побутових подробиць, Диккенс ідеалізує свого героя, наділяючи його вродженою чеснотою, що не можуть похитнути ніякі пороки й бруд навколишнього світу

У складні моменти життя д самотнього, нікого не потрібному Оливеру приходять на допомогу добрі люди: що зуміли зберегти живу душу в нелюдських умовах кримінального миру Нэнси, містер Браунлоу, що всиновив Твісту згодом, добра й милосердна Роза Мэйли. Всім серцем прив’язаний до свого маленького героя, Ч. Диккенс допомагає йому витримати всі випробування. Книга закінчується благополучно, але протягом багатьох сторінок змушує читача задуматися про ті несправедливі закони, які сприяють досягненню щастя вибраними, у той час як основна маса наррда перетерплює приниження, образи, знущання, усілякі позбавлення. І в цьому, безумовно, полягає виховний вплив роману “Пригоди Оливера Твісту” на суспільну свідомість