Проблеми народонаселення, тобто населення Землі, збільшуються з кожним роком. Цим схвильовані всі люди, яким не однаково, у якому стані перебуває й буде перебувати планета, на якій живуть вони й будуть жити їхні діти. Тому фахівцями всього миру - екологами, соціологами, психологами, антропологами - проводиться велика кількість досліджень, що стосуються проблем народонаселення планети, і від результатів можна жахнутися.

До подібного роду проблемам можна віднести ріст чисельності населення, ріст у геометричній прогресії. Населення Землі буде збільшуватися за умови перевищення темпів смертності темпами народжуваності. У цей час всі саме так і відбувається. Щорічний приріст населення, що коливається від 1 до 3%, може здатися невеликим, але такі експонентні показники означають величезне збільшення чисельності за столітній період. Наприклад, при коефіцієнті щорічного приросту в 3%, через 100 років чисельність населення зросте на 922%.

Вплив експонентного росту населення на його чисельність набагато значніше в тих країнах, де проживає більше людей. Наприклад, Китай і Індія, населення яких становить 37% від чисельності всього населення планети, в абсолютних цифрах обганяють більшість країн.

Ще одна проблема - це те, що в основному ріст населення йде за рахунок країн, що розвиваються, що створює навантаження на природні й фінансові ресурси, утрудняючи підйом рівня життя. До того ж, населення цих країн випробовує недолік продовольства вже зараз, а що буде, коли чисельність зросте у два рази, важко вгадати. Але в цілому ріст чисельності населення й у що розвиваються, і в економічно розвинених країнах приведе до деградації й виснаження ресурсів.

Тривогу викликає й вікова структура населення, що показує відсоток населення або число жителів обох підлог, що перебувають у кожному певному віці. Розрізняють три вікові категорії: допродуктивная (0 - 14 років) , продуктивна (15 - 44 роки) і постпродуктивная (старше 45 років) . Якщо розглянути діаграму вікових структур для країн зі швидким, повільним і нульовим коефіцієнтом приросту населення, то можна зрозуміти, що в країнах, що розвиваються, зі швидким коефіцієнтом приросту населення висока частка дітей до 15 років у порівнянні із часток людей похилого віку старше 65 років. І навпроти, в економічно розвинених країнах з невеликим або навіть нульовим коефіцієнтом приросту населення частка дітей дуже мала, тоді як частка людей у віці понад 65 досить велика.

Економічно розвинені держави, що досягли нульового рівня приросту населення, мають майже рівне число жителів у кожній віковій категорії. Тоді як будь-яка країна з кількістю жителів у віці до 15 років має потужний імпульс збільшення чисельності населення за умови, що не відбувається швидкого росту коефіцієнта смертності. Число рождающихся постійно збільшується, навіть якщо жінка має всього однієї дитини. Це відбувається тому, що кількість жінок, здатних мати дітей, стає все більшим у міру досягнення дівчинами репродуктивного віку. Населення держави з більшим числом людей у віці до 15 років продовжує збільшуватися протягом приблизно 60 - 70 років. Це спостерігається й після того, як сумарний коефіцієнт фертильности жінок даної країни знижується до рівня простого відтворення й навіть нижче. Значення такого серйозного фактора триваючого приросту населення в країнах, що розвиваються, може бути знижено тільки завдяки терміновим програма по ськороченню народжуваності або за рахунок катастрофічного підйому коефіцієнта смертності.

На підставі цих даних можна укласти, що рішення проблеми бурхливого росту народонаселення на Землі криється в контролі над народжуваністю, і навіть якщо програми, метою яких буде знизити коефіцієнт народжуваності, будуть розроблені, успішно впроваджені й будуть успішно виконувати свої функції, те й у цьому випадку в населення Землі буду більші проблеми зі старим населенням. У цьому випадку буде відбуватися сильне старіння населення (у відсотковому відношенні старе населення Землі буде становити усе більше й більше від загального числа жителів планети) за рахунок того, що нове молодого населення народжується мало (при дотриманні політики впливу на чисельність населення) , тоді як інша частина жителів буде підходити до постпродуктивному періоду свого життя.

Це явище спричинить поява нових проблем. Важкий економічний тягар ляже на молоде населення планети, що буде змушено прогодовувати велику кількість людей літнього віку, що буде дуже ськладно, адже працювати пенсіонери не будуть. Пенсіонери, яких буде дуже багато, зможуть використовувати політичний тиськ на працюючих членів суспільства й змусити їх більше заробляти й платити більше високі податки на пенсійне забезпечення. Хоча в той же час знизиться конкуренція на робочому ринку. Дефіцит робочих рук підвищить рівень заробітної плати. Хоча люди без утворення будуть зазнавати економічних труднощів. Розуміння цього факту, у свою чергу, змусить молодих людей всерйоз подумати про утворення, і в такий спосіб зросте кількість утвореного населення, що завжди добре для будь-якої держави. Разом із цим ськоротиться й народжуваність, тому що серед факторів, що впливають на коефіцієнт народжуваності, перебуває й рівень освіченості (і чим вище цей рівень, тим нижче коефіцієнт народжуваності) .

У цей час реальним шляхом рішення проблеми перенаселення планети бачиться регулювання чисельності населення. Уряду більшості країн, що розвиваються, прагнуть знизити народжуваність за допомогою сполучення економічного розвитку й планування сім’ї. У міру індустріалізації країни спостерігається перехід від швидкого росту населення до більше повільного нульового приросту або навіть до ськорочення чисельності населення. Однак без швидкого й стійкого економічного розвитку багато країн, що розвиваються, будуть не в змозі здійснити демографічний перехід. Програми планування сім’ї припуськають створення спеціальних консультацій і медичних служб, що допомагають дружинам вирішити, ськільки й коли мати дітей. Вони з’явилися найважливішим фактором зниження народжуваності в густонаселеному Китаї й Індонезії й у ряді країн, що розвиваються, населення яких не настільки численне. Але планування сім’ї виявилося не настільки ефективно в Індії й у деяких інших країнах, що розвиваються, у тому числі й у країнах Африки й Латинської Америки.

Експерти пропонують підвищити роль економічних пільг і штрафів для зниження народжуваності, розширити права й можливості одержання жінками роботи, а також підвищити рівень їхнього утворення.

Ефективність програм планування сім’ї в першу чергу залежить від забезпечення сімейних пар інформацією про різні способи контролю народжуваності, або попереджуючу вагітність, або переривають її перед родами. До чотирьох найпоширеніших способів запобігання вагітності ставляться стерилізація, внутріматкові протизаплідні засоби, оральние контрацептиви й презервативи. Протизаплідні ін’єкції й гормональні имплантатори також застосовуються в ряді країн. Одним з найпоширеніших методів контролю народжуваності є легальні й нелегальні аборти. У більшості країн аборти дозволені протягом перших трьох місяців вагітності.

Ще одна помітна проблема в ряді проблем, пов’язаних з народонаселенням, - це урбанізація й ріст міст. У всіх станах миру ріст міського населення триває. Ростуть також і темпи росту міст. Це особливо характерно для країн, що розвиваються, що є відбиттям високих темпів природного приросту населення й швидкий внутренней міграції із сільської місцевості в міста. У результаті багато міст країн, що розвиваються, перенаселені людьми, що живуть у злидарських умовах нетрів. Міста є центрами економічного розвитку, зосередження населення й культури. Але разом з тим у них концентруються тверді відходи, відзначаються високі рівні шуму, забруднення повітря й води, стреси й високий відсоток захворюваності. Міські системи - нестійкі. Вони залежать від зовнішніх екосистем, що поставляють їм воду, продовольство, енергію й інші ресурси й поглинаючі деякі міські відходи, що нагромадилися.

Широке використання автомобілів є причиною великої кількості людей, вимагає виділення значних площ під дороги й автостоянки, приведе до забруднення й енергетично неефективному використанню землі.

У більшості міст використовується планування землекористування з метою знайти оптимальний варіант використання кожного клаптика землі. Завданням сучасного людства стосовно до екології міст є екологічне планування землекористування для перетворення міст у більше стійкі, прийнятного й приємні для життя місця.

Pages: 1 2