Наявність цього більшої ділянки заледеніння саме тут обумовлено найбільш сприятливими умовами - гіпсометричними, орографичеськие й кліматичними. Хребет тут вище, ніж де-небудь на заході; верхів’я ріки глибоко врізані в схили гір і порівняно добре розгалужені; на шляху циклонічних повітряних мас коштує високий бар’єр, що змушує останні залишати значну частину своєї вологи в басейні ріки.

Басейн р. Чилик Верхній плин р. Чилик займає поздовжню долину між хребтами Заилийського Алатау й Кунгей Алатау. Заледеніння на території її басейну має місце в обох хребтах. Площа заледеніння, обумовлена по підрахунках Н. Н. Пальгова в 300 км2, розподіляється майже нарівно на кожний із цих хребтів. Частина її представлена загальним для того й іншого хребта льодовиком Жангирик (Джангирик) . З віднесенням однієї третій останнього до Заилийському Алатау загальні розміри заледеніння на північній стороні басейну Чилик, що належить Заилийському Алатау, виразяться в 141 км2. На цій території налічується більше 41 льодовика. Основне заледеніння присвячене до східних схилів головного хребта. Тут зосереджені самі потужні льодовики - Корженевського, Богатир, Жангирик. Площа тільки перших двох з них зі своїми припливами й фірновими полями становить близько 75% від усього заледеніння північної частини басейну Чилика. Ці два льодовики - гіганта (по місцевих масштабах) є, так само як і інші льодовики Заилийського Алатау, залишками більше значних льодовиків минулого. Можливо, що ще в історичний час вони з’єднувалися разом, а в ще більш ранньому періоді до них досягав і льодовик Жанригик. У фазі об’єднаного існування всіх трьох льодовиків ставиться стара фронтальна морена, що перегороджує долину Чилика нижче того місця, де до неї виходить своїм устям Південно-східний Талгар.

Льодовик Жангирик Цей льодовик займає головну улоговину, розділену відрогами гір на два більших резервуари.

Льодовик Жангирик ставиться до типу улоговинних. Він бере початок з південно-східних схилів Заилийського Алатау, зі східних схилів Чилико-Кеминськой перемички й північно-східних схилів хребта Кунгей Алатай. На лівій стороні його задньої стіни цирку піднімається пік Конституції, а на правій (уже на гребені Кунгей Алатау) - вершина висотою 4775 м. Льодовик ськладається із двох галузей - лівої (західної) і правої (південної) .

Ліва галузь, що є головної, має напрямок на схід. Вона випливає із шестикамерного цирку, за задніми стінами якого розташовані верхів’я р. Чонгкемина. Права галузь бере початок із трехкамерного цирку, задня стіна якого несе найбільш високі вершини. Верхній плин цієї галузі спрямовано на північ, а нижнє - на схід - північний схід.

За спостереженнями С. Е. Дмитрієва, в 1909-1910 гг. фірнова лінія льодовика лежала на висоті 3700 м.

Льодовик Жангирик відрізняється мальовничістю. Сліпуче білі сніги сповзають у його цирк із пологих круглих сопок. Місцями, і притім рідко, на засніжених схилах гір виступають оголені ськелі. Широкі фірнові поля плавно тягнуться до гребеня хребта.

До лівої галузі льодовика спуськаються з бічних схилів гір три потоки: два ліворуч і один праворуч.

До правої галузі підходять із лівої сторони два припливи.

У долину мова спуськається трьома крутими терасами. У їхньому районі він розбитий на окремі блоки, прикриті моренними відкладеннями. Місцями з-під суцільної броні визирають крижані ськелі.

Крім головного льодовика й п’яти припливів його обох галузей, у верхів’ях р. Жангирик перебуває ще шість невеликих льодовиків. Один з них Сиргимималимуз, залягає у високому карі, поглибленому в лівий схил долини, над кінцем головного льодовика; інший, Жусанди-Кунгей, розташований поруч до сходу, також каровий, перебуває в масиві Жусанди-Кунгей; далі до сходу є ще два, більше дрібних льодовики. Інші два льодовики лежать на правій стороні долини: один - угорі (висячий) і іншої - нижче, у глибокому бічному розширенні долини.

Загальна площа всього заледеніння в басейні Жангирика (уважаючи й на схилах хребта Кунгей Алатау) становить більше 30 км2. (“Заледеніння Заилийського Алатау” , 1969) .

Льодовик Богатир. Це другий по величині льодовик у Заилийськом Алатау.

Льодовик Богатир, по визначенню його першовідкривача С. Е. Дмитрієва, належить до типу улоговинних. Він залягає в джерелах р. Південно-східний Талгар. Його тиловою стороною є східний схил головного хребта, із протилежної (західної) сторони якого одержують харчування льодовики Тогузак, Калесника, Піонер і Северцова. Вищою вершиною є пік Богатир (4626 м) .

З півдня льодовик Богатир обмежується бічним відрогом Жусанди-Кунгей, з півночі - південним Иссикським відрогом, що несе на собі вершину Иссиктеншоку висотою в 4800 м.

Верхів’я льодовика розділені бічними відрогами гір на три басейни. С. Е. Дмитрієв дав останнім особливу назву: лівому басейну - Шуйца, середньому - Голова й правому - Десниця. Шуйца має багатокамерний цирк, Голова - однокамерний і Десниця - теж. Цирк Голова замикається гребенем. Частина гребеня являє собою сідловину Тогузак.

По виходу зі своїх відособлених басейнів всі три галузі льодовика з’єднуються в одну, позначивши місця з’єднання серединними моренами. Довжина льодовика без фронтальних морен становить близько 8 км, ширина в злиття трьох його галузей - 2300 м, а поблизу кінця мови - 700 м.

Верхів’я льодовика Богатир відрізняються різкими й строгими контурами. Тут серед рівних і хвилястих поверхонь цирку здіймають стрімчасті ськелясті вершини. Одна сторона їх, звернена до південно-сходу, зовсім гола. Інша, північно-західна, покрита взбугренними товщами снігу. Деякі, більше пологі вершини повністю потопають у цих товщах; а ті, які покруче, розлініяні окремими сніжними смугами, що залягають в ущелинах і нішах.

У нижньому плині, ухил якого становить близько 60, льодовик поступово покривається моренними відкладеннями. По моренах безладно розкидані обриви, западини й зрідка улоговини з озерцями води.

На лівій стороні льодовик кінчається крутим недоступним чолом, на правій же - він весь похований під уламками каменю. В одному місці на моренних відкладеннях лежать величезні брили, що відірвалися, імовірно, при землетрусі, із сусіднього схилу гори.

Правий і лівий борти льодовика відділяються від гірських схилів глибокими балками.

Льодовикові потоки, що випливають із різних місць льодовика, розтікаються по предледниковому зандру, що представляє озеровидное розширення долини.

У басейні Південно-східного Талгара, крім головного льодовика, перебуває ще вісім інших. З них чотири льодовики розташовані в карах на південному схилі Иссикського відрога. Тут верхній льодовик (за течією) має в довжину близько 1, 0-1,5 м і своєю кінцевою мореною впирається в бічну морену льодовика Богатир. Інші три льодовики незначні. Вони розташовуються нижче за течією, один за іншим. Чотири льодовики перебувають на північному схилі відрога Жусанди-Кунгей. Всі вони мають північно-східну експозицію. З них три - каровие, один - висячий.

Загальна площа всього заледеніння в басейні Південно-східного Талгара приблизно становить 45 км2.

Льодовик Корженевського Цей льодовик є самим великим у Заилийськом Алатау. Він займає велику площу в джерелах р. Південний Иссик між відрогом Південним Иссикським і головним хребтом, що обгинає льодовик з тилу й лівої сторони.

Льодовик Корженевського - долинний, харчується снігами найвищої частини головного хребта, де майже в центрі його тилу перебуває Талгарський пік.

Середня висота частини гір, що несуть на собі фірнові поля льодовика, становить приблизно 4500 м. Відкритий кінець мови спуськається до висоти 3300 м. Між вищою й нижчою крапками льодовика вертикальна відстань досягає 1717 м. Довжина льодовика близько 11,2 км, площа - близько 38 км2.

Верхів’я льодовика розташовані в чотирьох фірнових басейнах, з яких крайні є найбільш великими. Їхній вид разом із громадами навколишніх гір самий величний у всім Заилийськом Алатау. Всі задні стіни цирків представляють суцільне сніжне поле, нахилене під кутів 25-300 і місцями розірване вагою грузно осілих мас. (“Заледеніння Тянь-Шаню” . 1995) .

Кожний з фірнових басейнів дає свою галузь льодовику. Дві середні галузі починаються із чотирьох камер від Талгарського піка. Вони короткі й шириною в 300-350 м. Обидві по виходу із цирків незабаром зливаються в одну.

Ліва галузь, що має довжину до 8 км і ширину більше 1 км, відходить від вершин Копир і Металург. Маючи первісний напрямок на південний схід, вона поступово робить дугоподібний поворот і з експозицією на південь підходить до середній галузі, від якої у верхньому плині її відокремлює відрога, отчленяющий від вершини Східний Талгар. Від кінця цього відрога по льодовику тягнеться ліва серединна морена.

Pages: 1 2

Збережи - » Про північну половину басейну р. Чонгкемин . З'явився готовий твір.