А якби було не так, то не могли б єпископи з високих амвонів проголошувати: “Воїн - почесна місія. “Немає більше тої любові, як якщо хто душу покладе за други своя” [Ио. 15:13]. Але дозвольте: адже, воїн не лише свою “душу кладе”, але й … убиває . “Бере”, тобто, душі інших… (Тобто це, як мінімум, складне питання… ) - А так адже, інші - не люди!

И так це складне питання перетворюється відразу в “простий”, навіть дуже простій…

Війни виправдувалися завжди в історичному православ’ї. Не як тільки “визвольні” і по зовнішності “праві”, але й війни взагалі .

Зрозуміло, при ОДНІЙ ЛИШЕ УМОВІ: що їх ведуть НАШІ. Сам п а ф о с у о й н и для православних служив предметом особливих захватів і преклоніння навіть більше самих властиво ж православних святинь. А це - куди важливіше “конкретної війни”. Конкретну війну можна ще пояснити тої або иною необхідністю . А отут - сама ЗАКОХАНІСТЬ У ВІЙНУ просто як таку … - і породжує вся безліч воєн

Адже, де є така “ЗАКОХАНІСТЬ ВЗАГАЛІ”, там і привід для конкретної війни зовсім неважко знайти. Людина стомилася без воєн. Він “Як коханець молодої мінути сладостной побачення” чекає нової війни, смакуючи будь-яку можливість побряцать зброєю. (Коли надійшло звістку про початок Першої світової війни, то у всіх європейських столицях народ … радів!) Отут відразу ж знову приходять на розум тези біснуватого фюрера о… “ф и з и о л о г и ч н о с т и в о й н”. Війни - найпростіший фізіологічний акт, якому треба вчасно відправляти. Якщо це не робити, то нації загниває .

Але … чи існує яке-небудь розходження такої от “бесноватости” з … “святим православ’ям”?

Про єдиний і “радикальному” розходженні відносини до війни гітлеризму й історичного православ’я

Так, це розходження існує. І полягає в тім, що …

Що Гітлер виразив (як ми вище називали це) порнографічно , у православ’ї варто робити… Ну … як би “помягче” сказати… “Під ковдрою”, чи що… Тобто, потрібний ПОКРИВ (слово дуже навіть православне ) : який-небудь пристойний привід , що робить війну - не просто “безпутно бовтається” у своєму голому виді (мол, просто “війна для війни”) , але “логічно виводимою зі шляхів історичного розвитку” . Коли навіть здається: “Крім війни й іншого виходу ні”. Тоді-Те війна відбувається “сама собою”. На своєму, тобто, місці… Для цього (тобто, щоб поставити її на “місце” це) і потрібно буває часом розіграти історично целую драму , і іменовану: “Політика”, цей нескінченний і флірт, що не припиняється, з войною й навколо війни. А без флірту - не можна! Війну треба спершу р а з и г р а т ь…

Тобто, як бачимо ми, мовлення лише йде про військову … “е р о т и к е”, а от у ПРОТИВОНРАВСТВЕННиХ ЦИХ БЕССТиДСТВАХ, подібно фашизму, історично православ’я замічене не було!

Садомазохистский цей “темперамент” в “сладострастника із православною специфікою”, адже, не такий, щоб йому необхідні були кровопускання кожні 10-15 років…, але от раз у років 40-50 можна влаштувати війну. Світову

По-російському. Щоб на довгі роки вперед задовольнити своя пристрасть

И вже тільки це одне змушує багато про що задуматися…

Відповідь автора на докори в його компетенції писати твору на цю тему:

…Ще раніше фізичного зіткнення сторін, починається “війна фактів”, де кожна сторона із усього видирає ЛИШЕ ФАКТИ З ОДНОГО БОКУ, і ігнорує всі інші. Хочуть “здивувати” … самою безліччю фактів, а зовсім не е лементарной качественностью піднесення цієї фактичної інформації (елементарною врівноваженістю двох цих сторін) .

И - зрозуміло, що у війні цієї фактів “головний аргумент” “А скільки ти знаєш фактів? “. Тому перше питання: А ти що, “доктор історичних наук” (щоб “нас у чомусь переконувати”) , “професор”, “доцент”? … - Так Господи, навіщо ж бути “доктором наук”, щоб отож … ЛАЯТЬСЯ й “КИДАТИСЯ ФАКТАМИ”, із усього цієї безлічі їх ВИДИРАЮЧИ ОДНУ ТІЛЬКИ СТОРОНУ, ігноруючи зовсім іншу?! - Я цим не займаюся! Я краще тому зволію - і не бути цим “доктором”, і знати цих фактів стільки, скільки знаю…, але от уже В ТОМ, ЩО Я ЗНАЮ, застосовувати двосторонній підхід! Адже, я за це відповідаю! І боюся бути осужен … з “псами” _.

Взагалі ж … кількість фактів цих таке, що мало який людин здатний оглянути їх всі , своїм поглядом. На чому-небудь змушений він - і себе обмежити . …І отут уже розрахунок аматорів до “кількості фактів” зовсім простій: “Закидати” його фактами, ретельно ними підібраними з як тільки однієї сторони, ЗАХАРАСТИТИ НИМИ ЙОГО СПРИЙНЯТТЯ так, щоб крім її він більше вже нічого й не бачив!

Моею же метою отут і було саме показати - ДВОСТОРОННІЙ ПІДХІД (який єдино тільки можливий, зрозуміло, лише із чогось Третього… ) .

Для цього зовсім не необхідна особлива “множинність” цієї тільки фактичної інформації, - так само як і, зрозуміло, неприпустима невежественность по частині відомих усім фактів

- Якщо ви в цьому хочете мене дорікнути, то будь ласка. Але от, будь ласка, не зараховуйте з мене в число учасників цієї війни, і не намагайтеся зрозуміти, “з якої сторони я воюю”. Не намагайтеся, тим більше ж мене - ще до всього цього - зупинити зі словами: “Ну, який ти вояк?!

Ти навіть фактів-те чимале число у свій рюкзак не набрав!! ” (тобі й ” стрілятися-те нема чим”…) .

Pages: 1 2 3