Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській сім’ї. Учився в Київському інституті театрального мистецтва імені И. Карпенко-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені А. Довженко актором, режисером, сценаристом. Поет, прозаїк. Автор поетичних збірників «Атомні прелюдії», «Сто поэзий», «На срібному березі», «Київ», «Поезії», «Цю жінку я люблю» і інших, роману «Наливайко», добутків для дітей. Лауреат Міжнародної премії Антоновича, Державної премії імені Т. Г. Шевченко. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його красою

Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії «Грім» яскраво відтворений картина літньої грози. Як звичайно грім лякає людей, але в цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай - обтрусити галузі злив, груш:

• И натрусив зі зливи злив,
• Щоб легше було сливі

Навіть бурчання грому, що поет передає словами зі звуком «р», є бурчанням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Людина - така ж часточка природи, як рослини й тварини. Коли людина розуміє це й піклується про природу, то природа неодмінно віддячить його. В оповіданні «Первинка» ми бачимо, що люди й тварини потрібні один одному, щоб вижити в тяжких умовах. Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки й діти з нетерпінням очікували повернення чоловіків-трудівників, які допоможуть відродити добробут на селі. У цей час діти взрослели раніше: «Миколке було всього років дванадцять

Мати… купити корову повинна була доручити Миколке». Головний герой оповідання - Миколка - теперішній глава сім’ї, що відчуває відповідальність і піклується про молодший братику й сестричці, про хвору матір. Особливо зачіпає душу читача епізод купівлі корови Миколкой і їхня дорога додому: «Тепер вона була його, їх, домашня, і із цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя». Хлопчик, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю сім’ї «корівкою»:

«Миколка глянув у темно-блакитні коров’ячі очі й запитав:

• - А як тебе кликати? - Корівка мигнула, і в її очах на мить промайнуло щось…».

Ще один повноправний герой оповідання - пес по імені Собака. Безпритульне тварини прибилося до людей і знайшло в них не тільки нових хазяїв, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, у якому разом співробітничають люди й тварини. Загальна робота стає загальною радістю й принесе довгоочікуваний добробут