Ірландський англомовний письменник-модерніст. Характерними особливостями поетики його творів є елемент пародійності і іронія, Застосування «потоку свідомості», насиченість запозичень з відомих текстів - Біблії, Шекспіра, Ібсена. У його творах використана лексика сімдесяти мов світу. Письменник експериментує з міфом і історією, з простором і часом. Найвідоміші твори: «Дублінці» (1914), «Джакомо Джойс» (1915), «Портрет художника в юності» (автобіографічний роман, 1916), «Улісс» (1922). Розповіді Джеймса Джойса написані в реалістичній манері, пронизані скепсисом, гіркою та сумною іронією. Вони засвідчили блискучу майстерність Джойса-стиліста, багатство відтінків його мови. У них Джойс відтворює обтяжливу і нудну атмосферу обивательського існування. Письменник міг і далі «працювати» в реалізмі, і свідомо обрав шлях модернізму і … вдруге став класиком!

До таких творів Джойса належать психологічне есе «Джакомо Джойс» (1914), романи «Портрет художника в юності» (1916), «Улісс» (1922) і «Поминки по Фіннегану» (1939). Усі вони написані в манері “потоку свідомості». Це поняття запозичене літературознавством із психології та філософії, а сам термін - із книги вченого Вільяма Джемса «Наукові основи психології», де він порівняв свідомість людини з плином ріки, потоку. Думка змінює думку, вони переплітаються, вступають одна з одною в суперечку або, навпаки, доповнюють одна одну і т.п.

У Джойса «Потік свідомості» стає літературним методом, а увага до внутрішнього світу людини, її психології - його творчим кредо. Перше таке твір - це психологічне есе «Джакомо Джойс». Понад чверть століття минуло від смерті Джойса, коли відомий американець Річард Еллман перекупив цей шедевр у якогось колекціонера-європейця, який не захотів назвати своє ім’я. Сталося це в 1968 році. Цей невеликий твір цікавий, перш за все, тому, що написано на кордоні творчості Джойса-реаліста і Джойса-модерніста. А така «кордон» цікава вже сама по собі. До того ж, сам Джойс у зрілому віці, після невдалого твору «Поминки по Фіннегану», як-то зізнався, що хотів би ще написати таку ж елегантну річ, як «Джакомо». У цьому творі автор апробував багато композиційних елементів різного рівня, які знаходимо в його пізніших модернових творах. У «Джакомо» автор з непідробною і привабливою самоіронією відтворив цікавий момент свого життя, коли він, зрілий чоловік, закохався у свою ученицю, молоду італійську єврейку Амалію Поппер, що брала в нього уроки англійської.

Іронізуючи над великою різницею у віці, він жартома називає ліричного героя есе - Джакомо (натякаючи на ім’я знаменитого «серцеїда» Казанови). Але не можна забувати й того, що події розгортаються переважно в Італії, де англійської імені “Джеймс” є італійське відповідність - «Джакомо». А потім Джойс у Італії - таки Джакомо … Цей дрібний епізод приватного життя письменника зробив твір визнаним шедевром всесвітньої літератури, перш за все, тому, що написано у творчій манері “потоку свідомості».