Ольга ж була в Києві із сином своїм, дитиною Святославом, і годувальник його (вихователь) Асмуд, а воєвода Свенельд.

Ськазали ж древляни: «От убили князя ми російського; візьмемо дружину його Ольгу за князя нашого Мала й Святослава візьмемо й зробимо йому, що захочемо». І послали древляни кращих чоловіків своїх, числом двадцять, у човні до Ольги.

І повідали Ользі, що прийшли древляни, і призвала їхня Ольга до себе й ськазала: «Гості добрі прийшли». І відповіли: древляни: «Прийшли княгиня». І ськазала їм Ольга: «Говорите, навіщо прийшли сюди?» Відповіли ж древляни: «Послала нас деревськая земля з такими словами: «Чоловіка твого ми вбили, тому що чоловік твій, як вовк, расхищал і грабував, а наші князі гарні, тому що ввели порядок у Деревськой землі, - піди заміж за князя нашого за Мала». Ськазала ж їм Ольга: «Люб’язна мені мова ваша, - чоловіка мого мені вже не воськресити; але хочу віддати вам завтра честь перед людьми своїми; нині ж ідіть до свого човна й лягаєте в човен, величаючись, а ранком пошлю за вами, а ви говорите: «Не їдемо на конях, не пеши не підемо, а понесіть нас у човні». І відпустила Ольга древлян.

Сама ж наказала викопати яму велику й глибоку на теремном дворі, поза градом. На наступний ранок послала Ольга за гістьми. Древляни ж відповіли: «Не їдемо ні на конях, ні на возах і пеши не йдемо, а несіть нас у човні». І відповіли кияни: «Нам неволя; князь наш убитий, а княгиня наша хоче за вашого князя», - і понесли їх у човні. Вони ж сіли величаючись, избоченившись і у великих нагрудних бляхах. І принесли їх на двір до Ольги і як несли, так і ськинули їх разом із човном у яму. І, припавши до ями, запитала їхня Ольга: « чиГарна вам честь?» Вони ж відповіли: «Пущі нам Игоревой смерті». І повеліла засипати їх живими; і засипали їх.

І послала Ольга до древлян: «Якщо справді мене просите, то надішліть кращих чоловіків, щоб з великою честю піти за вашого князя, інакше не пустять мене київські люди». Почувши про це надіслали древляни кращих чоловіків. Коли ж вони прийшли, Ольга наказала приготувати лазню, говорячи їм так: «Вимившись, прийдіть до мене». Увійшли в лазню древляни й стали митися; і замкнули за ними баню, і повеліла Ольга запалити неї, і згоріли все.

І послала Ольга до древлян зі словами: «От уже йду до вас, приготуйте меди багато хто в того міста, де вбили чоловіка мого, так поплачуся на могилі його й створю тризну по своєму чоловіку». Древляни, почувши про те, звезли безліч медов і заварили їх. Ольга ж, взявши із собою малу дружину, прийшла до могили чоловіка свого й оплакала його. І повеліла людям своїм насипати велику могилу й, коли насипали, наказала робити тризну. Після селі древляни пити, і наказала Ольга отрокам своїм прислужувати ім. И ськазали древляни: «Де дружина наша, котру послали за тобою?» Вона ж відповіла: «Ідуть за мною м дружиною чоловіка мого». І коли сп’яніли древляни, веліла отрокам своїм пити за їхню честь, а сама відійшла ладь і наказала дружині рубати древлян, і висікли їхній п’ять тисяч. А Ольга повернулася в Київ і зібрала військо.