По дорозі додому Кан-Турали вирішив відпочити. Вибрали підходяще місце. Юнак заснув. Сельджан-хатун, наречена Кан-Турали, побоюючись підступництва з боку батька, надягла на себе збруя й стала спостерігати за дорогою, поки наречений спав. Її побоювання виправдалися. Правитель Трапезунда вирішив повернути назад свою дочку й відправив великий загін слідом за Кан-Турали. Сельджан-хатун швидко розбудила нареченого, і вони вступили в бій, під час якого вона втратила Кан-Турали з виду. Дівчина знайшла його пішого й пораненого в око. Запечена кров засліпила його. Вони вдвох кинулися на гяурів і винищили всіх. По закінченні бою Сельджан-хатун посадила на коня пораненого нареченого й відправилася в подальший шлях. По дорозі Кан-Турали, боячись знеславити себе тим, що врятувався завдяки допомозі жінки, вирішив розправитися із Сельджан-хатун. Вона, скривджена нападом нареченого, прийняла бій і ледве не вбила його. Потім відбулося примирення. Кан-Турали зрозумів, що знайшов таку дівчину, що хотів. Знову зіграли весілля

Восьма поема. ПІСНЯ ПРО ТЕ, ЯК БАСАТ УБИВ ДЕПЕГЕЗА

Один раз ворог напав на огузов. Становище откочевало. У метушні була загублена дитина Аруз-коджи. Його підібрала левиця й вигодувала. Через якийсь час огузи повернулися на свою стоянку. Табунник повідомив, що щодня з очеретяних заростей з’являється якась істота, що ходить, як людина, вражає коней і ссе кров. Аруз довідався в ньому свого зниклого сина, взяв його додому, але він раз у раз ішов у лігвище лева. Нарешті Деде-Коркут вселив йому, що він людина і йому варто бути з людьми, їздити на скакунах, і дав йому ім’я Басат.

Іншим разом, коли огузи откочевали на летовку, пастух Аруза зустрів у джерела декількох пери, піймав одну з них, зійшовся з нею, після чого пери полетіла, повідомивши пастухові, щоб той через рік прийшов і забрав у неї свій «стан». Через рік, коли огузи знову прикочевали на летовку, пастух виявив у того джерела яскраву блискучу купу. Прилетіла пери, покликала пастуха, передала йому його «стан» і додала: «Ти на огузов викликав загибель».

Пастух став кидати в купу камені. Але з кожним ударом вона росла. У джерела з’явилися огузские беки на чолі з Байиндир-ханом. Джигіти почали бити по купі. Але вона все росла. Нарешті Аруз-коджа торкнувся її шпорами, вона лопнула, і з її вийшов хлопчик з одним оком на голові. Аруз взяв цього хлопчика, приніс до себе додому. Запросили декількох годувальниць, але всіх він погубив: «Раз потягнув груди, взяв все молоко, до краплі; інший раз потягнув, взяв у неї всю кров;

третій раз потягнув, взяв її душу». Тоді стали годувати його овечим молоком. Він ріс швидко й став нападати на дітей. Як Аруз не карав його, нічого не допомагало. Нарешті вигнали Депегеза з будинку

З’явилася мать-пери, надягла йому на палець перстень. Вийшов Депегез за межі огузского стану, піднявся на високу гору й зробився розбійником. Він нападав на череди, на людей і всіх пожирав. Ніхто не міг зрівнятися з ним. Всі видні огузские беки, у тому числі й всемогутній Казан, потерпіли від нього поразка. Тоді вирішили відправити до нього Деде-Коркута для переговорів. Депегез зажадав по шістдесяти людин щодня на поживу. Зійшлися на тім, що огузи будуть давати йому по двох людини й по п’ятистах баранів у день і приставлять до нього двох кухарів, які будуть готовити йому їжу. Огузи відбирали людей по черзі з кожної сім’ї. В однієї баби було два сини. Одного забрали, коли ж черга дійшла до другого, вона заблагала. Порадили їй звернутися до Басату, синові Аруз-коджи, що славився як богатир. Басат погодився вступити в єдиноборство з людожером, але при першій же спробі поборотися з ним був схоплений, укладений у печеру й переданий у руки кухарів. Коли людожер спав, кухарі вказали на єдине його уразливе місце - очей. Басат загострив рожен і засліпив їм Депегеза. Розлютований людожер, щоб піймати й покарати ворога, устав у входу печери; випускаючи баранів, він перевіряв кожного з них, але Басату вдалося вибратися з печери в шкірі барана. Депегез ще тричі намагався побороти ворога (за допомогою чарівного персня, зачарованого купола, у який він поміщав Басата, і чарівного меча), але марне. Нарешті Басат убив людожера його ж чарівним мечем

X. М. Керогли

Pages: 1 2