Байиндир-хан по давно сталій серед огузов традиції влаштував бенкет для беків. При цьому він наказав поставити білі намети для тих, у кого є сини, червоні для тих, у кого немає синів, але є дочка, і чорні намети для бездітних беків. Щоб сильніше принизити останніх, він велів подавати їм їжу з м’яса чорного барана й посадити їх на чорну повсть

Так надійшли з видним беком Дирсе-ханом, що прибув зі своєю дружиною на церемонію. Він у гніві покинув ставку Байиндир-хана. Удома за порадою дружини Дирсе-хан улаштував бенкет, нагодував голодуючих, роздав щедру милостиню, вималивая в такий спосіб у Бога сина. У нього народився син, якого стали виховувати так, як було прийнято в знаті. У п’ятнадцятирічному віці, граючи зі своїми однолітками, він раптом побачив лютого ханського бика, якого вели на площу. Його товариші кинули гру й сховалися. Але сміливий юнак ударом кулака змусив відступити розлютованого бика, що кинувся на його, а потім відрізав йому голову. При бурхливому захваті огузских беків Коркут нарік його ім’ям Бугач (Бик). По огузской традиції батько виділив синові спадщина й дав йому бекство.

Однак дружинники Дирсе-хана, заздрячи сміливості юнака й влади, який він досяг, почали плести довкола нього інтриги. Скінчилося тим, що Дирсе-хан на полюванні смертельно ранив свого Бугача. Мати із трепетом чекала повернення сина з першого виїзду на полювання; готувалася навіть, за звичаєм огузов, улаштувати бенкет із цієї нагоди. Зустрівши одного лише чоловіка, вона кинулася до нього з розпитами й докорами. Не одержавши відповіді, вона взяла своїх сорок дівчин-войовниць і відправилася шукати сина,

Юнак лежав у крові, ледве відганяючи від себе стерв’ятників. З’явився Хизир і попередив його, що ліками від ран можуть бути сік гірських квітів, змішаний з молоком матері, і відразу зник. Приїхала мати, відвезла сина, вилікувала, але все це тримала в таємниці від чоловіка. Юнак остаточно видужав. Тим часом сорок дружинників Дирсе вирішили покінчити із самим ханом: зговорилися зв’язати його й передати в руки ворогів. Довідавшись про це, дружина хана звернулася до сина, розповіла йому про те, що трапилося, і попросила виручити батька. Бугач відправився один назустріч зловмисникам і наздогнав їх на стоянці. Дирсе-хан не довідався сина, попросив у зрадників дозволу вступити в бій з юнаків, для того щоб у випадку перемоги вони звільнили його. Ті погодилися. Але юнак вступив у бій із сорока зрадниками, частина з них убив, частина взяв у полон, а батька звільнив. Бугач-хан одержав бекство від Байиндир-хана, а Коркут склав про нього поэму-огузнаме.

Третя поема. ПІСНЯ ПРО БАМСи-БЕЙРЕКЕ, СИНІ КАМ-БУРи

Побачивши синів беків, що несуть службу на прийомі в Байиндир-хана, Кам-бура-бек сильно засумував: адже в нього не було сина. Присутні на бенкеті помолились Богу, щоб він ниспослал йому сина. Відразу інший бек сказав про своє бажання мати дочка. Беки помолились і за нього. При цьому обоє бека вмовилися поженити своїх майбутніх дітей. І от у Кам-Бура народився син, якого назвали Бамси-Бейрек.

Хлопчик швидко ріс і мужнів. У п’ятнадцять років він став богатирем, Один раз зі своїми однолітками він відправився на полювання. До нього звернулися купці зі скаргою на розбійників. Юнак розгромив загін розбійників і повернув купцям товари

Примітно в цьому епізоді те, що юнак, виявивши геройство, знайшов право на ініціацію по найдавнішому звичаї огузов.

Полюючи іншим разом, Бамси-Бейрек помітив у степу намети, які належали зарученої з ним перевесниці. Деде-Коркут був посланий сватом. Зіграли весілля, але в першу ж шлюбну ніч правитель міцності Байбурд напав на ставку юнака й повів його в полон. Сімнадцять років Бамси-Бейрек провів у темниці. Тим часом розпустили слух про його смерті, а дружину змусили погодитися на шлюб з іншим молодим беком. Давши згоду, вона, однак, відправила купців на пошуки чоловіка. Останні змогли повідомити Бамси-Бейреку про те, що трапилося,. Бамси-Бейреку вдалося бігти. Недалеко від темниці він виявив свого коня й пустився в шлях. По дорозі зустрів співака, що йшов на весілля, обмінявши свого коня на музичний інструмент, він прийшов на весілля, прикинувшись юродивим. Своїми витівками Бейрек почав забавляти людей, а потім взяв участь у змаганнях по стрілянині з лука й вийшов переможцем. Його витівки сподобалися Казану. Останній призначив Бейрека беком весілля. Користуючись цим, Бейрек відправився на жіночу половину й зажадав, щоб наречена станцювала для нього. Побачивши свій перстень на її пальці, він відкрився дружині. Весілля розбудувалося. У фіналі Бейрек нападає на міцність Байбурд і звільняє тридцять дев’ять своїх соратників

П’ята поема. ПІСНЯ ПРО ВІДВАЖНИЙ ДУМРУЛЕ, СИНІ ДУХА-КОДЖИ

Якийсь Ділю Думрул, син Духа-коджи, побудував міст над безводним руслом ріки й стягував по тридцятьох трьох гроші з тих, хто проходив по мосту, і по сорока - з тих, хто не проходив по ньому. Він похвалявся, що немає й не було людини, рівного йому по силі. Один раз у моста зупинилося кочовище. І був серед прибульців хворий джигіт, що незабаром помер. Піднявся плач по ньому. Прискакав до кочовища Ділю Думрул і запитав, хто вбивця джигіта. Довідавшись, що юнака позбавив життя «червонокрилий Азраил», він розпитав про нього й зажадав від Бога, щоб той послав до нього Азраила помірятися з ним силою. Він хотів покарати його так, щоб той більше не насмілювався позбавляти молодих людей життя

Богу не сподобалася зухвалість Ділю Думрула, і він наказав Азраилу відняти в Ділю життя. Якось Ділю Думрул сидів зі своїми сорока джигітами й розпивав вино. Раптом з’явився Азраил. У нестямі від люті, бек закричав на нього, вопрошая, як це він, такий потворний, з’явився до нього без попередження. Довідавшись, що перед ним Азраил, Ділю Думрул наказав замкнути двері й кинувся на нього з мечем. Азраил, перетворившись у голуба, випорхнул у віконце. Це ще більше розпекло Ділю Думрула. Він взяв свого орла й поскакав за Азраилом. Убивши пари голубів, вона повернувся додому. І тут перед ним знову став Азраил. Переляканий кінь звалив свого сідока. Відразу Азраил сіл Ділю на груди й готовий був позбавити його життя. На благання Ділю Думрула пощадити його Азраил відповів, що він усього лише посланник всемогутнього Бога, тільки Бог дарует і відбирає життя. І це було одкровенням для Ділю Думрула. Він попросив Бога зберегти йому життя за те, що скорився. Бог велів Азраилу залишити його в живих, однак замість зажадав життя когось іншого. Ділю Думрул відправився до своїх старих батьків із проханням, щоб хто-небудь із них пожертвував собою за нього. Батьки не погодилися. Тоді Ділю Думрул попросив Азраила виконати останнє його бажання: зайти з ним до його дружини, щоб віддати розпорядження перед смертю. Прощаючись із дружиною, Ділю Думрул велів їй вийти заміж, щоб діти не росли без батька. Дружина готова була віддати життя за нього. Бог, однак, не прийняв її душу, а велів Азраилу позбавити життя батьків Ділю Думрула, вірним же дружинам обіцяв по ста сорока років життя

Шоста поема. ПІСНЯ ПРО КАН-ТУРАЛи, СИНІ КАНГЛи-КОДЖИ

У століття огузов жив мудрий чоловік по імені Кангли-коджа. Задумав він женити свого сина Кан-Турали, а той висунув незвичайні вимоги до нареченої: вона повинна вставати з постелі раніше, ніж чоловік, сідлати коня й сідати на нього раніше, ніж чоловік, і перш ніж чоловік нападе на гяурів, вона повинна напасти на них і принести їхнього голови. Кангли-коджа запропонував синові самому шукати собі наречену. Юнак об’їздив весь огузский мир, але марне: він не виявив нареченої по своєму смаку. Тоді на пошуки відправився його батько разом зі старійшинами, і теж безрезультатно. І от старі вирішили відправитися в Трапезунд, у правителя якого була красуня дочка богатирського додавання, здатна натягнути подвійний лук. Батько дівчини оголосив, що видасть дочка за той, хто зуміє здолати трьох звірів: лева, чорного бика й чорного верблюда

Почувши про такі страшні умови, Кангли-коджа вирішив все це розповісти синові. «Якщо він знайде в собі досить мужності, то нехай претендує на руку дівчини, якщо ні, те нехай задовольниться дівчиною з огузов», - подумав він

Кан-Турали не злякали ці умови. У супроводі сорока соратників він відправився в Трапезунд і був прийнятий з почестями. Юнак переміг звірів. Зіграли весілля, але наречений вирішив негайно повернутися додому й зіграти весілля по своїх звичаях і тільки тоді з’єднатися свозлюбленной.

Pages: 1 2