Про історичний процес у древній Індії, як згадувалося, мало що відомо. Уривки з різних релігійних текстів і напівлегендарних переказів дозволяють уважати, що в загальному й целом він протікав приблизно так само, як і всюди, хоча й із трохи меншою ефективністю. Протягом першої половини I тисячоріччя до н.е. у Північній Індії йшов той же процес політичної інтеграції, що й в іншому древневосточном світі: дрібні протогосударства поступово ставали більшими й трансформувалися в ранні держави, суперництво між якими згодом ставало усе більше запеклим. Сильні поглинали слабких і розширювалися за їхній рахунок. У результаті до середини I тисячоріччя до н.е. у долині Гангу й поблизу від її існувало приблизно 16 порівняно великих держав, у більшості яких уже встановилася спадкоємна монархія й лише в деяких практикувалися різні форми олігархічного або аристократичного правління з виборними політичними лідерами

Подальший процес політичної консолідації був, очевидно, прискорений зовнішніми факторами, зокрема зіткненнями з державою Ахеменидов. В V в. до н.е. у долині Гангу існували дві сильних держави, Кошала й Магадха, суперництво між ними привело до перемоги Магадхи. В IV в. до н.е. їй на зміну прийшла держава Нандов, заснована, по переказі, вихідцем з варни шудр, що свергнули із престолу правителя Магадхи й распространившим свої володіння на більшу частину басейну Гангу й до півдня від нього. Однак вона проіснувала всього кілька десятиліть, після якийсь Чандрагупта, теж із шудр, використавши у своїх інтересах пов’язані з походом Олександра події, у свою чергу скинув династію Нандов і заснував імперію Маурьев, що проіснувала по індійських масштабах досить довго - біля півтора століть. Саме Чандрагупта встановив зв’язку із Селевком, женився на його дочці й гостинно прийняв посла Селевка Мегасфена. Повідомлення Мегасфена про Індію, що збереглися в уривках у різних древніх творах, - важливе джерело наших знань про ранню історію імперії Маурьев, та й взагалі про давньоіндійське суспільство

Отже, середина I тисячоріччя до н.е. була відзначена помітною тенденцією до політичної консолідації в Північній Індії. І цю тенденцію ніяк не можна вважати випадкової. Навпроти, вона цілком відповідала тим серйозному внутрішньому економічному й соціально-релігійному процесам, які активно протікали в цей час. Насамперед, це була тенденція до економічної інтеграції. Хоча долина Гангу не була тією самою мірою, що й долина Нила, що визначає домінантою всього вогнища, що складалося на її території, розвитий цивілізації, вона, проте, сприяла як економічній інтеграції, так і деякому розвитку централізованої адміністрації. Піднесення політичних центрів у долині вело до росту й зміцнення міст, до розвитку ремесла й торговельного обміну

Міста, що були, насамперед укріпленими фортецями, починали відігравати помітну роль в економіці. Чимале число ремісників працювало, очевидно, у системі державного господарства, що було характерним для всіх древневосточних суспільств на ранніх етапах їхнього розвитку. Існували спеціалізовані майстерні, де виконувалися замовлення правлячих верхів і адміністрації. Але поступово частина часу ремісники починали приділяти й виконанню приватних замовлень. Міські майстри утворювали корпорації-шрени, засновували власні майстерні. Правда, вся приватнопідприємницька діяльність ремісників і ремесла, що торгували виробами, і сільського господарства торговців перебувала під строгим контролем держави. По відомостях Артхашастри (“Наука про політика” - твір, написаний, по переказі, радником Чандрагупти брахманом Каутильей і являющееся більше теоретичним трактатом, ніж джерелом, що оповідає про реальне життя) , були визначені розміри податків, а також кількість дннів, що ремісник повинен відробити в державній майстерні; був строго регламентований також порядок реєстрації місця проживання, одержання дозволу на від’їзд і т.п. Під централізованим керівництвом перебували й дорожнє будівництво, судноплавство, морська торгівля

У сфері аграрних відносин теж дуже більшу роль грало державу, що виступав як верховний розпорядник земельного фонду. Держава регулювала податі й повинності населення. Є підстави вважати, що поряд з общинними землями існували великі царські господарства типу царсько-храмових земель, характерних для близькосхідної стародавності. Землі в цих господарствах оброблялися або рабами й найманцями-кармакарами, статус яких був досить близький до рабського, або орендарями із числа незаможних і переважно вихідців з нижчих шарів суспільства. Існувало й посадове землеволодіння; землі тут теж оброблялися залежними або орендарями. Але основною формою землеволодіння була все-таки громада

Економічна інтеграція, що сприяла політичної консолідації індійців у середині I тисячоріччя до н.е., була важливим фактором, але не єдиним і навіть не самим головним. Більшу роль у консолідації індійців як етносу й тим більше індійської цивілізації як великої соціокультурної цілісності зіграли процеси, що протікали в цей час у духовно-релігійній сфері й на тисячоріччя определившие вигляд всієї культури Індії, духовні цінності її цивілізації. Ці процеси почалися з того, що древні веди стали обростати вже згадуваними тлумаченнями й коментарями, які енергійно розроблялися зусиллями жерців різних брахманских каст. На базі активних релігійних пошуків виникали складні філософські побудови - насамперед упанишади, у яких дебатувалися проблеми буття й небуття, життя й смерті, першопричини сущого, верховного Абсолюту й т.п. Варто особливо підкреслити, що всі ці відвернені міркування були практично винятковим надбанням брахманів, які ревниво оберігали свою монополію на утворення, вивчення й коментування священних текстів. Монополія брахманів на знання згодом викликала все більше невдоволення з боку соперничавших з ними кшатриев, чий високий політичний статус і чия реальна й влада, що зростала, харчували це невдоволення. Воно було тим більше ґрунтовним, що формально кшатрии як дваждирожденние мали право проникати в глибинні таємниці релігійно-філософської мудрості

Філософські пошуки авторів упанишад, до яких поступово прилучалися крім брахманів і деякі кшатрии, що здобували більшу значимість у ході посилення політичної влади й централізованої адміністрації, впливали на всю атмосферу духовного життя древньої Індії. Безумовний авторитет і монопольні позиції брахманів слабшали. Природним наслідком цього була поява нових релігійно-філософських плинів і напрямків, у джерел яких стояли проповідники-шрамани, що мали порівняльну незалежність думки й часом що навіть заперечували святість вед або стремившиеся похитнути систему варн. Всіх цих шраманов поєднувала опозиційність традиційному брахманізму, але між собою вони розходилися досить значно: одні з них бачили свій ідеал в аскезе, інші - у фаталізмі, треті - у наполегливих пошуках порятунку. До числа прихильників останнього із цих напрямків потрібно віднести буддистів

Як і інші філолофсько-релігійні навчання тої пори, буддизм об’єктивно руйнував варновие основи соціальної структури, зрівнюючи всіх своїх послідовників перед вищою вічністю великої нірвани. І оскільки саме це навчання найбільше швидко й очевидно завойовувало популярність у народі на початку другої половини I тисячоріччя до н.е., його порахували за благо підтримати правителі вперше створеної на території Індії імперії Маурьев. Саме в буддизмі вони бачили ідеологію, що могла б сприяти інтеграції соціально-політичної структури країни. Забігаючи вперед, можна сказати, що буддизм як релігійно-філософська доктрина не став такою ідеологією. Не виключене, що ця обставина, поряд з іншими, зіграло свою роль у слабості й недовговічності імперії Маурьев. Втім, справедливості заради варто помітити, що й альтернативні буддизму доктрини, число яких у древній Індії було чималим, не мали бажаними для правителів потенціями. І це, як згадувалося, зіграло свою роль у формуванні специфіки політичної системи і як що б протистояла їй соціальної структури Індії, як древньої, так і середньовічної

Древня Індія: політична система й соціальна структура Захопивши в 317 р. до н.е. влада в Пенджабі й рішуче очистивши цю частину Індії від залишків греко-македонських гарнізонів, Чандрагупта на руїнах держави Нандов створив нову державу Маурьев, що стало швидко розширювати свої межі. Особливих успіхів у цьому домігся спадкоємець Чандрагупти Биндусара, що простяг межі держави, що превратились в одну з найбільших імперій миру, майже на всю територію Индостана й на частину земель Афганістану. Його син і онук Чандрагупти Ашока ( 268-231 гг. до н.е.) продовжив ці успішні завоювання, розтрощивши опір держави Калинги на сході Індії

Pages: 1 2 3 4