Дихають легені свіжістю чистою земний,
Ллється ласкаве світло із блакитної висоти.
Бачу - начебто вперше, як переді мною
Всіх квітів і відтінків розкрилися квіти.

У трьох кроках від мене колобродить вода,
Я дивлюся на неї -здивований, уражений,
Начебто в житті не бачив води ніколи,
Не ловив струмочка мелодійний дзенькіт.

Жадібно пісні складаю й жадібно співаю
І захоплено життям живу кочовий -
Те подовгу коштую в скелі на краю,
Та особа обмиваю водою ключової.

Добре на озерному побить берегу,
На пеньку відпочити иль забратися в
очерет.
Але всього мені приятней, зізнатися можу,
Повалятися в траві, розгорнувши комір.

От уже зникають удалині хмари,
Сокіл махає” крилами, полювання кличе,
Гори мені посміхаються здалеку,
Трави пахнуть у лощинах, як сонячний мед;

На свиданье квапиться юний джигіт,
Десь бродить олень, у степ іде
джейран,
Начебто хмарина, череда від ферми біжить,
І рівнина хвилюється, як океан…

Я мрію неспокійну вічно співаю!
І пускай голова моя нині сивий -
дитинство, Що Пролетіло, і юність мою
Мені радо весна повертає завжди.

Автор: Славик auto[email protected]nightmail.ru
Website:
IP: 178.92.60.107