Дерева сплять. До останніх мінут клен утримував свої засохлі, зморщені, але ще живі листи. До останніх мінут у дощ і непогоду він чекав сонячного променя, борючись із осінню, і нарешті дочекався, але вже було пізно. Осінь усе сильніше й сильніше брала у свої руки влада над землею

Клен засипав. «До наступної весни», - співав один листок іншому, залишаючи гілку клена й плавно ширяючи долілиць, освітлений сонячними променями. Але от вітер закрутив один листок, і він, те піднімаючись нагору, те опускаючись так низько до землі, що, здавалося, зараз упаде, перелетів до зовсім незнайомому йому дереву. І тепер йому нудно. Але не пройшло й однієї мінути, як раптом до нього підлетів листок берізки, що стояла поруч із кленом, з якого зірвався перший листок. І зараз листок клена задоволений, адже в нього з’явився друг, і він не один. Куди не подивишся - усюди летять листи, переливаючись осінніми фарбами на сонце. От і наступив перший листопад осінися