Дія відбувається в Австро-Угорщині, до Листопадової революції 1918 р. К., парубок приблизно тридцяти років, прибуває в Село пізнім зимовим вечором. Він улаштовується на нічліг на постоядом дворі, у спільній кімнаті серед селян, зауважуючи, що хазяїн надзвичайно збентежений приходом незнайомого гостя. Заснулого К. будить син доглядача Замка, Шварцер, і чемно пояснює, що без дозволу графа - власника Замка й Села, тут нікому не дозволяється жити або ночувати. К. спочатку дивується й не приймає цю заяву всерйоз, але, бачачи, що його збираються вигнати серед ночі, з роздратуванням пояснює, що прибув сюди по виклику графа, на роботу в посаді землеміра

Незабаром повинні під’їхати його помічники із приладами. Шварцер дзвонить у Центральну канцелярію Замка й одержує підтвердження словам К. Парубок відзначає для себе, що працюють у Замку, як видно, на совість, навіть по ночах. Він розуміє, що Замок «затвердив» за ним звання землеміра, знає про нього всі й розраховує тримати в постійному страху. К. говорить собі, що його явно недооцінюють, він буде користуватися волею й боротися

Ранком К. відправляється до Замка, розташованому на горі. Дорога виявляється довгої, головна вулиця не веде, а тільки наближається до Замка, а потім кудись звертає

К. вертається на постоялий двір, де його чекають два «помічники», незнайомі йому молоді хлопці. Вони називають себе його «старими» помічниками, хоча визнають, що землемірну роботу не знають. К. ясно, що вони прикріплені до нього Замком для спостереження. К. хоче їхати з ними на санях у Замок, але помічники заявляють, що без дозволу стороннім немає доступу в Замок. Тоді К. велить помічникам дзвонити в Замок і домагатися дозволу. Помічники дзвонять і миттєво одержують негативну відповідь. К. сам знімає трубку й довго чує незрозумілі звуки й гудіння, перш ніж йому відповідає голос. К. містифікує його, говорячи не від свого імені, а від імені помічників. У результаті голос із Замка називає К. його «старим помічником» і дає категорична відповідь - К. назавжди відмовлена у відвідуванні Замка

У цей момент посильний Варнава, молоденький парубійко зі світлою відкритою особою, що відрізняється від осіб місцевих селян з їх «немов навмисно зіпсованими фізіономіями», передає К. лист із Замка. У листі за підписом начальника канцелярії повідомляється, що К. прийнято на службу до власника Замка, а безпосереднім його начальником є староста Села. К. вирішує працювати в Селі, подалі від чиновників, розраховуючи стати «своїм» серед селян і тим самим хоч чогось домогтися від Замка. Між рядків він вичитує в листі якусь погрозу, виклик до боротьби, якщо К. погодиться на роль простого працівника в Селі. К. розуміє, що навколо всі вже знають про його прибуття, підглядають і придивляються кнему.

Через Варнаву і його старшу сестру Ольгу К. попадає в готель, призначений для панів із Замка, що приїжджають у Село по справах. Ночувати в готелі стороннім забороняється, місце для ДО, - тільки в буфеті. Цього разу тут ночує важливий чиновник Кламм, ім’я якого відомо всім жителям Села, хоча мало хто може похвастатися, що бачив його своїми очами,

Буфетниця Фрида, що подає пиво панам і селянам, поважна особа в готелі. Це непоказна дівчина із сумними очами й «жалюгідним тільцем». К. уражений її поглядом, повним особливої переваги, здатним вирішити багато складних питань. Її погляд переконує К., що такі питання, що стосуються особисто його, існують

Фрида пропонує К. подивитися на Кламма, що перебуває в суміжній з буфетом кімнаті, через потайной вічко. К. бачить товстого, незграбного пана з обвислими під вагою років щоками. Фрида коханка цього впливового чиновника, тому й сама має великий вплив у Селі. На посаду буфетниці вона пробилася прямо зі скотарок, і К. виражає замилування її силоміць волі. Він пропонує Фриде кинути Кламма й стати його коханкою. Фрида погоджується, і К. проводить ніч під стійкою буфета в її обіймах. Коли над ранок через стіну лунає «наказовий-байдужий» заклик Кламма, Фрида двічі з викликом відповідає йому, що вона зайнята сземлемером.

Наступну ніч К. проводить із фридой у комнатенке на постоялому дворі, майже в одній постелі з помічниками, від яких він не може позбутися. Тепер К. хоче скоріше женитися на Фриде, але колись, через неї, має намір поговорити із Кламмом. Фрида, а потім господарка постоялого двору Гардена переконують його, що це неможливо, що Кламм не буде, навіть не може розмовляти з К., адже пан Кламм - людина із Замка, а К. не із Замка й не із Села, він - «ніщо», чужий і зайвий. Господарка шкодує, що Фрида «залишила орла» і «зв’язалася зі сліпим кротом».

Гардена зізнається К., що більше двадцяти років тому Кламм три рази викликав її до себе, четвертого разу не пішло. Вона зберігає як найдорожчі реліквії чепчик і хустка, подаровані їй Кламмом, і фотографію кур’єра, через який була викликана перший раз. Гардена вийшла заміж з ведена Кламма й довгі роки по ночах говорила із чоловіком тільки про Кламме. К. ніде ще не бачив такого переплетення службового й особистого життя, як тут.

Or старости К. довідається, що розпорядження про підготовку до прибуття землеміра було їм отримане вже багато років тому. Староста відразу ж відправив у канцелярію Замка відповідь, що землемір нікому не потрібний у Селі. Видимо, ця відповідь потрапила не в той відділ, відбулася помилка, визнати яку було не можна, тому що можливість помилок у канцелярії виключена взагалі, Однак контрольні інстанції пізніше визнали помилку, і один чиновник занедужав. Незадовго до прибуття К. історія прийшла, нарешті, до благополучного кінця, тобто - до відмови від землеміра. Несподівана поява К. тепер зводить до нуля всю багаторічну роботу. У будинку старости й у коморах зберігається кореспонденція Замка. Дружина старости й помічники К. витрушують із шаф всі ціпки, але знайти потрібне розпорядження їм так і не вдається, як не вдається й скласти папки на місце

Під тиском Фриди К. приймає речення старости зайняти місце шкільного сторожа, хоча від учителя він довідається, що сторож потрібний Селу не більше, ніж землемір. К. і його майбутній дружині ніде жити, Фрида намагається створити подоба сімейного затишку в одному із класів школи

К. приходить у готель, щоб застати там Кламма. У буфеті він знайомить зі спадкоємицею Фриди, що цвіте дівицею Пепи, і з’ясовує від її, де перебуває Кламм. К. довго підстерігає чиновника у дворі на морозі, але Кламм все-таки вислизає. Його секретар жадає від К. пройти процедуру «допиту», відповісти на ряд питань для складання протоколу, що підшиває в канцелярії. Довідавшись, що сам Кламм за недостачею часу протоколів не читає, К. тікає

По дорозі він зустрічає Варнаву з листом від Кламма, у якому той схвалює землемірні роботи, проведені К. з його ведена, К. уважає це непорозумінням, що Варнава повинен роз’яснити Кламму. Але Варнава впевнений, що Кламм не стане й слухати його.

К. із Фридой і помічниками сплять у гімнастичному залі школи. Ранком їх застає в постелі вчителька Гізу й улаштовує скандал, скидаючи зі стола лінійкою залишки вечері на очах у задоволених дітей. У Гизи є шанувальник із Замка - Шварцер, але вона любить тільки кішок, а шанувальника терпить

К. зауважує, що за чотири дні спільного життя з його нареченою відбувається дивна зміна. Близькість до Кламму надавала їй «божевільне зачарування», а тепер вона «в’яне» у його руках. Фрида страждає, бачачи, що К. мріє лише про зустріч із Кламмом. Вона допускає, що К. легко віддасть її Кламму, якщо той того зажадає. Вдобавок вона ревнує його до Ольги, сестрі Варнави.

Ольга, розумна й самовіддана дівчина, розповідає К. смутну історію їхньої сім’ї. Три роки тому на одному із сільських свят чиновник Сортини не міг відвести око від молодшої сестри, Амалии. Ранком кур’єр доставив Амалии лист, складений в «мерзенних вираженнях», з вимогою з’явитися в готель до Сортини. Обурена дівчина порвала лист і кинула клаптики в особу посильному, посадовій особі. Вона не пішла до чиновника, а жодного чиновника в Селі не відштовхували. Зробивши такі провини, Амалия викликала проклін на свою сім’ю, від якої відхитнулися всі жителі. Батько, кращий швець у Селі, залишився без замовлень, втратився заробітку. Він довго бігав за чиновниками, чекаючи їх у воріт Замка, молив про прощення, але його ніхто не бажав вислухувати. Карати сім’ю було зайвим, атмосфера відчуження навколо її зробила свою справу. Батько й мати з горя перетворилися в безпомічних інвалідів

Pages: 1 2