Переказ змісту «Пісня про Роланда». Французький народний епос. Частина друга

Марсилий вернувся в Сарагосу. З відрубаною рукою по лікоть, И втратив так багато крові, Що нерухомо, без почуттів у траві впав. Рідні, слуги, королева Брамимонда Хулять богів своїх, як можуть, Волають до помсти всі й гірко плачуть. Отут радісна звістка до слуху їх дійшла: Посли еміра в Сарагосу їдуть, А флот його під містом коштує. Лише почалася із французами війна, Марсилий у Вавилон людей послав. Коли захистить емір від франків берега, Араби повік не відречуться від Корана. Емір зібрав тоді свої полки И в Ахен Балиган шлях спрямував. На кораблях він море перетнув И по Ебро піднявся до Сарагоси. От Балиган до Марсилию ввійшов. Промовив той: «Сеньйор і государ, Володіння мої, і весь мій край, И Сарагосу я вручаю вам. Я й себе й рать загубив учора». Емір палац покинув, засмучуючись і вболіваючи, Війська свої він рушив на табір короля. От ранок настає, прокинувся Карл И вернувся знову в Ронсеваль, Оплакати мертвихих хоробрих велить, Зрадити землі, як вимагає обряд. Залишивши воїнів, Роланда шукає він. От бачить пагорб, там Дюрандаль блищить, Племінник мертвий на траві лежить. До грудей його пригорнув монарх, що горює, Але граф Роланддавно вже в раї. Для Франції втрати немає страшней, Заплакав гордий Карл, без почуттів упав.

Всіх полеглих франків погребли скоріше,
Трьох лише государ забрал ссобой.
Те були Олів’є, Роланд, Турпен -
На батьківщині їх зрадять землі
Уже додому французи зібралися,
Гінців еміра побачили раптом:
«Вам не піти від нас, король пихатий!
Наш Балиган усюди вас наздожене. <.
Подивимося, впрямь чи ви безстрашні».

Французи смуток перекували в лють, Той бій запам’ятали надовго маври: Їхня рать із особи землі зникла, Загинув емір і син його з ним разом. Біжать араби: так судив творець. Помер з горя володар Сарагоси. Гордий і задоволений Карл сивобородий: Йому здала всі вежі Брамимонда - Больших десяток, малих за полсотни. Перемога з тим, над ким десниця Божа! Тоді Іспанія була похрещена, Лише королеві їхню відстрочку дали, Щоб в Ахене святу віру прийняла. Радіє Франція, зустрічаючи короля. До Бле довіз він труна Роланда. Поховав його з Турпеном, Олів’є. Сам він давно душею прагне в Ахен.

У столицю Карл в’їжджає, туги безмірної повний. Прекрасною дамою Альдой був зустрінутий у палаці. Та мовить: «Де Роланд, відважний воїн, Що клятву дав назвати мене женою?» Отут Карл відповів, що загинув Роланд. Умить побіліла Альда й упала. Від горя серце битися перестало.