З’являється Журден. Клеонт просить у нього руки Люсиль. Г-н Журден насамперед цікавиться, якого звання наречений, коли ж з’ясовується, що не дворянського, відмовляє: «Я хочу, щоб зять у мене був дворянин». Обурена дружина намагається нагадати чоловікові, що його власні батьки займалися торгівлею, але все напрасно: Клеонту відмовлено. «Всупереч усім дочка моя буде маркізою, а розлютиш мене ще пущі, так я її герцогинею зроблю»,- завершив суперечки г-н Журден.

Пані Журден утішає Люсиль, а Ковьель - свого хазяїна. Зненацька Ковьеля осіняє, як за допомогою перевдягання «розіграти комедію», що «можна собі дозволити» з «такою людиною», як батько Люсиль. Залишившись один, Журден обиженно обурюється: «Раз у раз колють мені ока моїм знайомством з вельможами, а для мене нічого не може бути приємніше таких знайомих… Я б дозволив відрубати собі два пальці на руці, аби тільки мені народитися графом або ж маркізом».

Тим часом у будинку з’являється Дорант з маркізою Дорименой. Чекаючи хазяїна вони ведуть розмову, під час якого з’ясовується, що Дорант використав гроші дурного Журдена идорогой діамант у власних цілях. Щоб довести маркізі свою любов, він від свого імені вручив їй безцінний подарунок і тепер слухав серцеві виливи подяки. До гостей виходить хазяїн. Дорант тихо наставляє його про те, що не можна говорити з маркізою про діамант і про інші знаки уваги, щоб не збентежити її.

Pages: 1 2