Розкольників прокидається, оглядає одяг, знищує доказу, хоче сховати взяті в баби речі. Приходить двірник, приносить повістку в поліцію. Розкольників іде в ділянку. Виявляється, вимагають у справі стягнення грошей квартирною господаркою. У ділянці Розкольників бачить Луїзу Іванівну, содержательцицу публічного будинку. Розкольників пояснює столоначальникові, що у свій час обіцяв женитися на дочці своєї квартирної господарки, багато витрачав, надавав векселів. Потім дочка господарки вмерла від тифу, а господарка стала вимагати оплати векселів.

Краєм вуха Розкольників чує в ділянці розмова про вбивство баби - співрозмовники обговорюють обставини справи. Розкольників зомліває, потім пояснює, що нездорово. Придя з ділянки, Розкольників бере будинку речі баби й ховає їх під камінь у віддаленому провулку. Після цього заходить до свого приятеля Разумихину й намагається сумбурно щось пояснити. Разумихин пропонує допомога, але Розкольників іде. На набережній Розкольників ледь не попадає під екіпаж. Якась купчиха з дочкою, прийнявши його за жебрака, дає Раскольникову 20 копійок. Розкольників бере, але потім кидає гроші в Неву. Йому здалося, що він тепер повністю відрізаний від усього миру. Приходить додому, лягає спати. Починається марення: Раскольникову ввижається, що б’ють господарку. Коли Розкольників опам’ятався, то побачив у себе в кімнаті Разумихина й куховарку Настасью, які доглядали за ним під час хвороби. Приходить артільник, приносить гроші від матері (35 рублів). Разумихин вексель у квартирної господарки забрал, поручився за Раскольникова, що той заплатить. Купує Раскольникову одяг. У комірку Раскольникова приходить Зосимов - студент-медик, щоб оглянути хворого. Говорить із Разумихиним про вбивство старухи-процентщици.

З’ясовується, що по підозрі в убивстві заарештували фарбаря Миколая, а Коха й Пестрякова (ті, що під час убивства прийшли до баби) відпустили. Миколай приніс власникові распивочной футляр із золотими сергами, які нібито знайшов на вулиці. Вони з Митрием красили саме на тих сходах, де жила баба. Хазяїн распивочной почав вивідувати й з’ясував, що Миколай уже кілька днів п’є, а коли натякнув йому про вбивство, Миколай кинувся бігти. Потім його заарештували, коли він хотів у сараї п’яний (перед цим заклав хрест) повіситися. Провину свою заперечує, зізнався тільки, що не на вулиці серги знайшов, а за дверима на тім поверсі, де вони красили. Зосимов і Разумихин сперечаються про обставини. Разумихин відновлює всю картину вбивства - і як убивцю застали у квартирі, і як він сховався від двірника, Коха й Пестрякова поверхом нижче. У цей час до Раскольникову приходить Петро Петрович Лужин. Акуратно одягнений, але зробив на Раскольникова не краще враження. Лужин повідомляє, що сестра й мати Раскольникова приїжджають. Зупиняться в нумерах (дешевий і брудний готель), за що Лужин платить. Там же живе знайомий Лужина - Андрій Семенич Лебезятников. Лужин філософствує про те, що таке прогрес. На його думку, прогрес рухається егоїзмом, тобто особистим інтересом. Якщо ділитися із ближнім останньою Сорочкою, то ні в нього, ні в тебе сорочки не буде, а обоє будете напівголі ходити. Чим богаче й устроеннее окремий індивід і чим більше таких індивідів, тим богаче й благоустроеннее суспільство

Розмова знову переходить на вбивство баби. Зосимов говорить, що слідчий допитує заставників, тобто тих, хто приносив бабі речі. Лужин філософствує про те, чому збільшилася злочинність не тільки серед «нижчих класів», але й серед відносно забезпечених. Розкольників говорить, що «по вашій же теорії вийшло» - якщо кожний за себе, те й людей різати можна. «А правда, що ви говорили, начебто дружину краще з убогості брати, щоб потім над нею краще панувати?» Лужин обурюється й говорить, що ці плітки розпускає мати Раскольникова. Розкольників лається з Лужиним і загрожує спустити його зі сходи. Після того як усе розійшлися, Розкольників одягається і йде бродити по вулицях. Попадає в провулок, де розташовуються публічні будинки й т.д. Думає про присуджені до смерті, які перед стратою готові погодитися жити на просторі в метр, на скелі, тільки б жити. «Негідник людин. І негідник той, хто його за це негідником називає». Розкольників іде в трактир, там читає газети. До нього підходить Заметів (той, що був у ділянці, коли Розкольників зомлів, а потім приходив до Раскольникову під час його хвороби, знайомий Разумихина). Розмовляють про фальшивомонетників. Розкольників почуває, начебто Заметів його підозрює. Розповідає, як сам надійшов би на місці фальшивомонетників, потім - про те, що б зробив з речами баби, якби її вбив. Потім запитує навпростець: «А що якщо це я вбив бабу й Лизавету?

Адже ви мене підозрюєте!» Іде. Зосимов упевнений, що підозри відносно Раскольникова неправильні. Розкольників зіштовхується з Разумихиним. Той запрошує Раскольникова на новосілля. Той відмовляється й просить, щоб усі дали йому спокій. Іде по мосту. Якась жінка в нього на очах намагається покінчити життя самогубством, стрибнувши з мосту. Її витягають. У Раскольникова миготить думка про самогубство. Він іде на місце злочину, намагається розпитати робітників і двірника. Ті його виганяють. Розкольників іде по вулиці, ворожачи, іти в чи поліцію ні. Раптом чує лементи, шум. Іде на них. Людини роздавило екіпажем. Розкольників довідається Мармеладова. Несуть його додому. Удома дружина із трьома дітьми: дві дочки - Поленька й Лидочка - і син. Мармеладов умирає, посилають за священиком і за Сонею. У Катерини Іванівни істерика, вона обвинувачує вмираючого, людей, бога. Мармеладов намагається перед смертю попросити прощення в Соні. Умирає. Перед відходом Розкольників віддає всі гроші, що залишилися в нього, Катерине Іванівні, говорить Поленьке, що доганяє його зі словами подяки, щоб вона помолилась за нього. Розкольників розуміє, що життя його ще не скінчилася. «Хіба я зараз не жив? Не вмерло ще моє життя зі старою бабою!» Іде до Разумихину. Той, незважаючи на новосілля, проводжає Раскольникова додому. Дорогою розповідає, що Заметів і Ілля Петрович підозрювали Раскольникова, а тепер Заметів кається, і що Порфирій Петрович (слідчий) бажає познайомитися з Раскольниковим. у Зосимова якась своя теорія, що Розкольників божевільний. Розкольників і Разумихин приходять у комірку Раскольникова й застають там його матір і сестру. Розкольників робить кілька кроків назад і падає вобморок.