У рік 6505 (997). Пішов Володимир до Новгорода за северни мі воїнами проти печенігів, тому що була в цей час безперервна велика війна. Довідалися печеніги, що немає отут князя, прийшли й стали під Бєлгородом. І не давали вийти з міста, і був у місті голод сильний, і не міг Володимир допомогти, тому що не було в нього воїнів, а печенігів була багато чого безліч. І затяглася облога міста, і був сильний голод. І зібрали віче (17) у місті й сказали: “От уже незабаром умремо від голоду, а допомоги немає від князя. Хіба краще нам так умерти? - Здамося печенігам - кого нехай залишать у живих, а кого вмертвлять; однаково помираємо від голоду”. І так вирішили на віче. Був же один старець, що не був на тім вічі, і запитав він: “Навіщо було віче?” І повідали йому люди, що завтра хочуть здатися печенігам. Почувши про це, послав він за міськими старійшинами й сказав їм: “Чув, що хочете здатися печенігам”. Вони ж відповіли: “Не стерпят люди голоду”. І сказав їм: “Послухайте мене, не здавайтеся ще три дні й зробіть те, що я вам велю”. Вони ж з радістю обіцяли послухатися. І сказав їм: “Зберіть хоч по жмені вівса, пшениці або отрубей”. Вони ж радісно пішли й зібрали. І повелів жінкам зробити бовтанку, на чому кисіль варять, і велів викопати колодязь і вставити в нього кадь і налити її бовтанкою. І велів викопати інший колодязь і вставити в нього кадь, і повелів пошукати меду. Вони ж пішли й взяли козуб меду, що було заховано в князівської медуше (18). І наказав зробити з нього пресолодку ситу (19) і вилити в кадь в іншому колодязі. На наступний же день повелів він послати за печенігами. І сказали городяни, придя до печенігів: “Візьміть від нас заручників, а самі ввійдіть людин з десять у місто, щоб подивитися, що діється в місті нашім”. Печеніги ж зраділи, подумавши, що хочуть їм здатися, взяли заручників, а самі вибрали кращих чоловіків у своїх родах і послали в місто, щоб провідали, що робиться в місті. І прийшли вони в місто, і сказали їм люди: “Навіщо губите себе? Хіба можете перестояти нас? Якщо будете стояти й десять років, то що зробите нам? Тому що маємо ми їжу від землі. Якщо не вірите, то подивитеся своїми очами”. І привели їх до колодязя, де була бовтанка для киселю, і почерпнули цебром і вилили в латки (20). І коли зварили кисіль, взяли його, і прийшли з ними до іншого колодязя, і почерпнули ситі з колодязя, і стали їсти спершу самі, а потім і печеніги. І зачудувалися ті й сказали: “Не повірять нам князи наші, якщо не покуштують самі”. Люди ж налили їм корчагу (21) киселевого розчину й ситі з колодязя й дали печенігам. Вони ж, повернувшись, повідали все, що було. І, зваривши, їли князі печенежские й подивувалися. І взявши своїх заручників, а білгородських пустивши, піднялися й пішли від міста восвояси

(1) Царьград - Константинополь, столиця Візантії, сучасний Стамбул

(2) Суд - затока Золотий Ріг, вхід у який з Мармурового моря перегороджувався ланцюгами

(3) Гривня - у Київській Русі злиток срібла шестикутної форми вагою біля 140-160 г.

(4) Паволоки - дорогі шовкові тканини

(5) Узорочье - дорогі оздоблені речі

(6) Волхви й чарівники - мудреці, знахарі, астрологи, чорнокнижники чаклуни

(7) Отрок - молодший дружинник

(8) Чоловік - тут: член старшої, тобто найбільш родовитої й багатої дружини

(9) Искоростень - нині Коростень, місто в Житомирській області

(10) Мед - тут: солодкий хмільний напій з меду

(11) Тризна - поминовение покійних: обрядові дії й бенкет на згадку померлого

(12) Губка - висушений гриб-трутовик, що запалюється від іскри

(13) Кліть - хата

(14) Пардус - гепард

(15) Трубеж - приплив Дніпра

(16) Переяславль - нині Переяслав-Хмельницький - розташований до півдня від Києва

(17) Віче - Переказ із епосу збори

(18) Медуша - льох, підвал для медов, вин

(19) Ситий - розварний мед на воді

(20) Латки - глиняні плошки, миски із прямими, крутими боками

(21) Корчага - великої глиняний горщик

Pages: 1 2 3

Збережи - » Переказ із епосу - Повість минулих літ . З'явився готовий твір.