Олександр Сергійович Грибоєдов реалістично зобразив у своїй комедії “Горі від розуму” життя Росії в першій чверті XIX століття. Перед нами стали живі образи російських людей того часу, показані їхні погляди, звички, звичаї. Всі вони є типовими представниками свого часу й класу. Основним конфліктом п’єси є зіткнення “століття нинішнього” і “століття минулого”, двох епох російського життя, старого, патріархального укладу й нового, передового, представленого в образі головного героя Олександра Андрійовича Чацкого. “Століття минулий” був з майстерністю обкреслений в образах фамусовской Москви, тобто самого пана Павла Опанасовича Фамусова і його оточення

Фамусов типовий московський пан з усіма характерними для того часу поглядами, манерами й напрямом думок. Єдине, перед чим він схиляється, це чини й багатство. “Як всі московські, ваш панотець такий: бажав би зятя він із зірками так із чинами”, характеризує свого пана служниця Ліза. На службі у Фамусова процвітає кумівство й протекція. Він сам заявляє про цьому відкрито: “При мені служащие чужі дуже рідкі, усе більше сестрині, своячки дитинки”.

Ідеал Фамусова- “вельможа у випадку”, Максим Петрович, що “у чини виводить” і “пенсії дає”. Він “не те на сріблі, на золоті едал, сто чоловік до послуг, весь в орденах, езжал-те вічно цугом”. Однак при всій своїй гордовитій вдачі й “він згинався вперегиб” перед вищестоящими, коли треба було підслужитися

Фамусов воліє служити “особам, а не справі” і пропонує надходити так Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 же Чацкому: “ Мабуть-Ка послужи”, на що той зі збурюванням зауважує: “Служити б рад, прислужуватися нудно”. Сімейність ще один з ідеалів, настільки дорогих серцю Фамусова. Кузьма Петрович, “поважний камергер”, з “ключем, і синові ключ умів доставити”, “багатий і на багатій був одружений”, заслуговує глибокої поваги з боку Фамусова. Фамусов не дуже утворений, і йому добре “спиться від російських книг”, на відміну від Софії, який ні “сну від французьких книг”.

Але разом з тим у Фамусова зложилося досить тверезе відношення до всього іноземного. патріархальний уклад, Що Цінує, життя, він таврує Кузнецький міст і “вічних французів”, називаючи їх “згубниками кишень і серць”. Бідність уважається більшим пороком у фамусовском суспільстві. Так Фамусов прямо заявляє Софії, своєї дочки: “Хто бідний, той тобі не пари”, або: “У нас вуж здавна ведеться, що по батьку й синові честь, будь благенький, так якщо набереться душ тысячки дві родових, той і наречений”. При цьому турботливий батько проявляє воістину життєву мудрість, піклуючись про майбутнє своєї дочки

Ще більшим пороком у цьому суспільстві є вченість і освіченість: “Ученье от чуму, ученість от причина, що нині пущі, чим коли, божевільних розвелося людей, і справ, і думок”. Мир інтересів фамусовского суспільства досить вузький. Він обмежується балами, вечерями, танцями, іменинами. Противити настанню “століття нинішнього”, Фамусовы, мовчазні, скалозуби продовжують захищати Єкатерининську епоху, піклуючись найбільше про те, щоб зберегти старе життя, самодержавно-кріпосницький лад, подольше втримати “століття покірності й страху”. У комедії “Горі від розуму” Грибоєдов викриває моральне розкладання й відсталість московського дворянства, його нелюдське відношення до кріпаком, преклоніння перед всім іноземним і повна відірваність від народу й усього росіянина

У їхньому середовищі панує змішання “мов французького з нижегородським”. “Століття нинішній” представлені в комедії Чацким і тим молодим поколінням, від імені якого він виступає. Чацкий дворянин

Він має 300-400 кріпосних душ селян, одержав звичайне для дворянської молоді виховання й утворення, а потім, як і багато молодих людей того часу, виїхав “розуму шукати”. В образі Чацкого втілені риси, що ріднять його з декабристами: глибока любов до російського народу, ненависть до кріпосництва, бажання служити справі, а не особам, високорозвинене почуття власного достоїнства, щира культура й освіченість, небажання миритися з несправедливим суспільним устроєм. Тому, повернувшись із подорожей і не знайшовши ніяких змін на краще, він вступає у відкритий конфлікт із тими людьми, до кола яких сам належав по праву свого народження

Чацкий виступає з різким викриттям кріпосного права. Він обрушується на тих “негідників знатних”, які міняють своїх відданих слуг на борзих собак, зганяють на кріпосний балет “від матерів, батьків відторгнених дітей”, а потім розпродають їх поодинці. Герой - щирий патріот своєї батьківщини, що мріє приносити користь своїй Батьківщині, служити своєму народу. Він хоче служити “справі, а не особам”, а коли не знаходить такої справи, то відмовляється від служби зовсім, тому що “служити б рад, прислужуватися нудно”. Як жагучий патріот своєї батьківщини, Чацкий вірить у прекрасне майбутнє свого народу

Герой комедії мріє про час, коли Росія встане “від чужевластья мод” і “розумний, бадьорий наш народ хоча б по мові” не буде вважати своїх панів за німців. З гіркою іронією він розповідає про французика з Бордоіль, що їхав у Росію “зі страхом і слізьми”, а приїхав і знайшов, що “пещенням немає кінця, ні звуку російського, ні російської особи” не зустрів. Тому що Грибоєдов в особі Чацкого хотів показати представника Північного таємного суспільства, то зобразив його жагучим агітатором

У комедії багато монологічної мови. Чацкий прекрасний оратор: йому властива лексика декабристів, він часто вживає такі слова, як “Батьківщина”, “воля”, “вільний”. Він має гострий, критичний розум. Це говорить про те, що головний герой був не просто розумною людиною, а вільнодумцем

Він є носієм передових ідей свого часу, але, як всі прогресивні люди того часу, терпить крах від свого розуму, передового розуму. Грибоєдов створив першу реалістичну комедію в російській літературі, показав типових людей свого часу й класу, наділивши їхніми живими рисами. Реалізм комедії укладається в тім, що перемога, всупереч симпатіям автора, виявляється на стороні фамусовского суспільства, що прагне всіма чинностями подольше зберегти устояні порядки. Чацкий змушений бігти з Москви. Грибоєдов як би пророкує політичну поразку декабристів в 1825 році на Сенатській площі