Великого російського поета О. Т. Твардовського завжди цікавила доля своєї країни в переломні моменти історії. Ще на початку 30-х років він створив поетичну картину складної епохи колективізації в поемі «Країна Муравія». Під час Великої Вітчизняної війни О. Т. Твардовський пише поему «Василь Тьоркін».

Поема присвячена життю народа на війні. У центрі поеми образ Василя Тьоркіна, що поєднує композицію добутку в єдине ціле. Тьоркін Василь Іванович - головний герой поеми, рядовий піхотинець зі смоленських селян: «Просто хлопець сам собою Він звичайний». Василь Тьоркін втілює кращі риси російського солдата і народа в цілому. Герой по імені Василь Тьоркін спочатку фігурує у віршованих фейлетонах Твардовського періоду радянсько-фінляндської війни (1939- 1940). Поема побудована як ланцюг епізодів з військового життя головного героя, які не завжди мають безпосередній зв’язок між собою. Тьоркін з гумором розповідає молодим бійцям про будні війни, говорить, що воює із самого початку, тричі виявлявся в оточенні, був поранений. Доля рядового солдата, одного з тих, хто виніс на своїх плечах всю вагу війни, стає уособленням національної сили духу, волі до життя.

 Тьоркін двічі перепливає крижану ріку, щоб поновити зв’язок з наступаючими підрозділами.  Тьоркін поодинці займає німецький бліндаж, але попадає під обстріл власної артилерії. По дорозі на фронт Тьоркін опиняється в будинку старих селян, допомагає їм по господарству. Тьоркін вступає в рукопашний бій з німцем і одержавши перемогу, здолавши ворога, бере його в полон. Зненацька для себе Тьоркін із гвинтівки збиває німецький штурмовик. Тьоркін приймає командування взводом на себе, коли вбивають командира, і першим вривається у село.

 Герой знову важко поранений. Лежачи пораненим у полі, Тьоркін розмовляє зі Смертю, що вмовляє його не чіплятися за життя. Зрештою його знаходять бійці, і він говорить їм: «Заберіть цю бабу, Я солдат ще живий». В образі Василя Тьоркіна об’єднані кращі моральні якості російського народу: патріотизм, готовність до подвигу, любов до праці. У поле зору О. Т. Твардовського в поемі «Василь Тьоркін» перебуває не тільки фронт, але й ті, хто трудиться в тилу заради перемоги: жінки і старі. Персонажі поеми не тільки воюють, вони сміються, люблять, розмовляють один з одним, а саме головне - мріють про мирне життя. Реальність війни поєднує те, що звичайно не сумісно: трагедію і гумор, мужність і страх, життя і смерть. У главі «Від автора» Тьоркін названий автором «святою і грішною російською чудо-людиною». Ім’я Василя Тьоркіна стало легендарним і загальним. Поема «Василь Тьоркін» відрізняється своєрідним історизмом. Умовно її можна розділити на три частини, що збігаються з початком, серединою і кінцем війни. Поетичне осмислення етапів війни створює із хроніки ліричний літопис подій. Почуття гіркоти та болю наповнює першу частину, віра в перемогу - другу, радість звільнення Батьківщини стає лейтмотивом третьої частини поеми.

Це пояснюється тим, що О. Т. Твардовський створював поему поступово, протягом всієї Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Оригінальна і композиція поеми. Не тільки окремі глави, але й періоди, строфи усередині глав відрізняються своєю закінченістю. Це викликано тим, що поема друкувалася вроздріб і повинна була сприйматися читачем «з будь-якого місця». Не випадково й те, що добуток Твардовського починається і закінчується ліричними відступами.

Відкрита розмова із читачем наближає до внутрішнього світу добутку, створює атмосферу загальної причетності до подій. Поема закінчується присвятою полеглим. Поема О. Т. Твардовського «Василь Тьоркін» є одним з найвищих досягнень всієї російської поезії і літератури взагалі.