За снігами, лісами, степами Твого мені не видно особи. Тільки лъ страшний простір перед очами, Незрозуміла широчінь без кінця? А. Блок Тонкий лірик і психолог, Блок дивно точно й зримо відбиває у своїх добутках картини природи Росії. Він не ідеалізує навколишнє. Йому милі вбогі й нудні пейзажі рідної країни. Його містичному настрою й меланхолії близька непомітна краса Росії. Виходжу я в шлях, відкритий поглядам, Вітер гне пружні кущі, Битий камінь ліг по косогорах, Жовтої глини вбогі шари

Розгулялася осінь у мокрих долах, Оголила цвинтаря землі, Але густих горобин у проїзних селах Червоний колір зарозвівається видали. Вирослий серед неосяжних просторів суворої природи Середньої смуги Росії, Блок з дитинства вбрав любов до її лісів і полів, рікам і озерам, казкам і повір’ям. Фольклор невіддільний від природи Русі, часто поет показує у своїх віршах цей нерозривний зв’язок. Русь, оперезана ріками И нетрями оточена, З болотами й журавлями, И с мутним поглядом чаклуна… Блоку захоплюють простори рідної країни, &copy A L L S o c h. r u чи не звідси й широта росіянці душі?

За снігами, лісами, степами Твого мені не видно особи. Тільки ль страшний простір перед очами, Незрозуміла широчінь без кінця? З дитинства краса рідної землі ввійшла в душу поета, зачарувала й зачарувала своєю непомітною принадністю. Картини природи тісно пов’язані із щиросердечними переживаннями автора

Поет-Символіст, він бачить і передає таємничу принадність навколишні. Його щиросердечний настрой часом дивно гармонічний пейзажу, і тоді звучить урочистий гімн життя. Приймаю пустельні веси!

И колодязі земних міст! Прояснений простір піднебесь И томління рабьих праць! Пейзаж у добутках Блоку напружений, у ньому завжди є присутнім драматичний настрой

Природа не безтурботна, вона чекаючи якихось подій, завжди в центрі що відбувається. Одним із кращих добутків Блоку про Росію є цикл віршів “На поле Куликовом”. Поетові вдалося побачити й разюче точно передати зв’язок навколишні й подій, вони невіддільні друг від друга

Тут показане історичне приречення Росії, очікування чуда й безмежна сыновняя любов. Ріка розкинулася. Тече, сумує ліниво И миє берега. Над убогою глиною жовтого обриву В степу сумують стогу. ПРО, Русь моя! Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях!

Наш шлях - стрілою татарської древньої волі Простромив нам груди. Наш шлях - степовий, наш шлях - у тузі безбережної, У твоїй тузі, про Русь! І навіть імли - нічний і закордонної - Я не боюся. Природа в добутках Блоку одухотворена ніжністю поета

Недарма його улюбленим прийомом є уособлення. Навколишній його мир - майже жива істота, з яким Блок ділиться самим таємним, замість одержуючи хилу й натхнення. Мабуть, у жодного іншого поета я не зустрічала такого ласкавого почуття до рідної природи, органічного злиття з її настроєм

У сирому нічному тумані Все ліс, так ліс, так ліс… У глухому сирому бур’яні Вогонь блиснув - зник… У цьому проявляється не мистецтво містичного художника, а глибока й щира любов Кродине.