ОБРАЗ ТЕТЯНИ ЛАРІНІЙ «Скажи: яка Тетяна?» - Так та, котра смутна И мовчазна, як Світлана, Увійшла й сіла у вікна. А. С. Пушкін Роман Олександра Сергійовича Пушкіна «Євгеній Онєгін» відкрив сучасникам тип парубка 20-х років XIX століття, але Бєлінський ставив ще більшою заслугою поета те, що він першим «відтворив в особі Тетяни образ російської жінки». Героїня з першого знайомства зачаровує читача своєю цілісністю, щиросердечною красою, відсутністю вдавання, жеман’ ства, того штучного нальоту, що одержували дівчини» виховані в «світлі».

Вона «діва лісів», спілкування із природ011 навчило Тетяну природному прояву почуттів, чи не тому героїня так легко потрапила в мережі, які Онєгін і не хота розставляти. Душу чекала… кого-небудь, И дочекалася… Відкрилися очі; Вона сказала: це він! За що ж виновнее Тетяна? „ /по лъ, що в милій простоті Вона не відає обману И вірить вибраній мрії?

Що так довірливо вона, . Що від небес обдарована Уявою заколотним, Розумом і волею живий, Я норовливою головою… I Поет не зіставляє Онєгіна й Тетяну, тому що від цього срав-jнения багато втратить наш герой. Живучи в селі, Тетяна веде 1 природний спосіб життя, рано встаючи, прогулюється по околицях садиби

Героїня живе в злагоді із собою, але не з навколишніми: «її ніхто не розуміє», тому героїня любить уеди-гненные прогулянки, під час яких міркує про прочитаний, N1 | мріє про майбутнє, без суєти «усмоктує» у себе навколишню “1 красу, учиться розуміти щирі цінності життя. Треба віддати належне проникливості й шляхетності Онєгіна, що оцінило достоїнства героїні й предостерегшего її від можливих помилок,- Тетяна ж виявилася дуже гарною ученицею. «Учитеся панувати собою; Не всякий вас, як я, зрозуміє; До лиха недосвідченість веде». Тетяна превосходно засвоїла це перше правило «світла», тому так уразила Онєгіна при зустрічі в Петербурзі. Ні, вона так само природна й проста, у ній немає манірності й вульгарності

як уміє володіти собою, яким холодом віє від її! Княгиня дивиться на нього… ” що їй душу не збентежило, як сильно не була вона Здивована, уражена, Н° їй ніщо не змінило: н^й всі твори на a l l soch © 2005 зберігся той же тон, ыл так само тихнув її уклін. Ні Нещне Тетяна стала щирою світською дамою, але сохра-природну ДУШУ> гаряче серце й шляхетність. Вона краще самого Онєгіна розуміє почуття, що охопило його

]jp I ними не може бути взаємної любові й безтурботного счастъ ^ Тетяна замужем, і як би вона не любила героя, ніколи ^ пожертвує своєю честю. Так вона вихована, це її прлцц ^ Автор не випадково показав подібну ситуацію, коли гер0і можуть бути разом, а виходить, і щасливі. Онєгін з душею ‘ про XQ. лоднои й ледачої» не годиться в супутники життя такий жещц не, як Тетяна. Він може бути тільки прекрасної й горьк мрією збіглої юності, не вміючи скласти ні свого, ні ті більше щастя іншого людини

Смутно закінчується роман «Євгеній Онєгін», але він ТОР але й правдиво показує характери людей, їх взаимоотноще. ния. Допомагає нам, читачам, виховувати свою душу. І Та тьяна Ларіна на багато десятиліть стає идеалощ росіянці жінки, а її фраза про вірність - аксіомою

«Я вийшла заміж. Ви повинні; Я вас прошу, мене залишити; Я знаю: у вашім серці є И гордість і пряма честь. Я вас люблю (до чого лукавити?), Але я іншому віддана; Я буду століття йому вірна».