Зовсім іншим з’являється перед нами образ іншого помісного дворянина - Андрія Гавриловича Дубровского. «Будучи ровесниками, породжені в одному стані, виховані однаково…», маючи схожі характери й похилості, Троекуров і Дубровский-Старший по-різному дивилися на селянина й на сенс життя. Селян своїх кистеневский пан не пригноблював, тому й вони ставилися до нього з любов’ю й повагою. Відношення Троекурова до кріпаків Андрій Гаврилович засуджував, тому й сказав своєму другові: «…псарня дивовижна, навряд людям вашим життя таке ж, як вашим собакам». Так само люблячи, як і Троекуров, полювання, Дубровский, однак, ставився до дозвільних і розгульних пиятик сусіда неприхильно й з небажанням відвідував їх.

Сильно розвинені в цієї людини почуття власного достоїнства й гордість

Ні в перші роки свого життя в маєток, ні потім Андрій Гаврилович не погоджувався скористатися дарунками, які пропонував йому Троекуров. Більше того, на відміну від інших поміщиків, Дубровский ніколи не боявся висловити в присутності Кирили Петровича свої думки. Підлещуватися перед багатим сусідом було не в його правилах. Образ Андрія Гавриловича Дубровского - образ шляхетного дворянина, що піклується не тільки про свій гаманець, але й про довірені йому селянах. Я думаю, що саме такі дворяни, при позитивному збігу обставин, були б прихильниками демократичних перетворень Вроссии.