Ім’я Митрофан переводиться як подібний матері, схожий на матір. Йому було шістнадцять років, він повинен уже був іти на службу в п’ятнадцять років, але пані Простокова не хотіла розлучатися із сином. У нього не було мети в житті, Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 він не думав а майбутньому й про навчання, і цілими днями Митрофанушка ганяв голубів. Він був не працьовитим, а був дуже ледачий. Він ніколи не перетруждал себе

Адже з розпещеного сыночка Митрофани перетворюється в жорстоку людину, зрадника. Він віддає свою матір, коли довідається, що вона вже не господарка в будинку. Він показує своє дійсне відношення до неї. Мені здається, гіршого покарання, навіть такий, як Простакова, і бути не може. Пані Простакова говорить, що без наук люди живуть і жили. Нянька Вереміївна, що як могла виховала Митрофанушку, терпіла всі образи, але після всього цього Митрофан хотів, щоб вона його захищала від всіх

А мати, який він постійно скаржився на няньку й своїх учителів, завжди лаялася й не платила їй, думаючи, що нянька й так зобов’язана їй за те, що неї годують і вона живе з ними. До своїх учителів, з яких тільки вчитель арифметики намагався передавати свої знання Митрофанові, він ставився зі зневагою. Батька Митрофан взагалі не зауважує, тому що той йому ні в чому не допомагає. Митрофанушка дуже примхлива й безтурботна дитина, вона дурний і нечемний, не замислюється про своє майбутнє й олюдях.

Я вважаю що, такі люди, як Митрофанушка, не знають, що таке щастя, тому що вони про цьому навіть не замислюються, тому вони не можуть бути щасливі