ОБРАЗ КАПІТАНА ТУШИНА В РОМАНІ Л. Н. ТОЛСТОГО “ВІЙНА Й МИР” Відтворюючи на сторінках “Війни й миру” грандіозні картини порівняно недавнього минулого, Толстой показував, на які чудеса героїзму заради порятунку батьківщини, на виконання присяги й боргу здатні тисячі різних, порию незнайомих один одному людей. Читати цей роман як перегортати сімейний альбом або гуляти в галереї, де на стінах розвішані портрети десятків і сотень персонажів. Особи піднесеної й одухотворені, особи прості, особи прекрасні й некрасиві, величні й не дуже. Є портрети парадні, є побутові, і серед них дивною, зробленою рукою майстра мініатюра новела про капітана Тушині. Портрет Тушина зовсім не героїчний: “Маленький, брудний худий артилерійський офіцер без чобіт, в одних панчохах”. За що, властиво, і одержує наганяй від штаб-офіцера

Толстой показує його нам очами князя Андрія, що “ще раз глянув на фігурку артилериста. У ній було щось особливе, зовсім не військове, трохи комічне, але надзвичайно привабливе”. Другий раз на сторінках роману капітан з’являється під час Шенграбенского бою, в епізоді, названому літера-туроведами “забута батарея”. При початку Шенграбенского бою князь Андрій знову бачить капітана: “Маленький Тушин, із закушеною набік трубочкою”.

Добра й розумна особа його трохи блідо. І далі Толстой all so ch. ru 2001 2005 уже сам, без допомоги своїх героїв, відверто любується цією дивною фігуркою. Фігурку цю з усіх боків оточують, автор підкреслює, величезні широкоплечі богатирі

Сам Багратіон, об’їжджаючи позиції, перебуває поруч. Однак Тушин, не зауважуючи генерала, вибігає вперед батареї, під самий вогонь і, “визираючи з-під маленької ручки”, командує. “Ще дві лінії додай, саме буде, закричав він тоненьким голоском”. Тушин боїться перед усіма: перед начальством, перед старшими офіцерами

Його звички й поводження нагадують нам про земських лікарів або сільських священиків. У ньому так багато чеховського, доброго й сумного, і так мало голосного й героїчного. Однак тактичні рішення, прийняті Тушиним на військовій раді з фельдфебелем Захарченко, “до якого він мав велику повагу”, заслуговують рішучого “Добре!

” князя Багратіона. Сутужніше помыслить нагороду вище цієї. І от уже французи думають, що тут у центрі зосереджені основні сили союзної армії

Їм і в страшному сні не могло приснитися комічне бачення про чотири пушечках без прикриття й про маленького капітана із трубочкою-носогрейкой, що спалив Шенграбен. “Маленька людина, зі слабкими, неспритними рухами, вимагав собі безупинно в денщика ще трубочку… вибігала вперед і з-під маленької ручки дивився на французів

Трощи, хлопці! присуджував він і сам підхоплював знаряддя за колеса й вигвинчував гвинти”. Товстої описує щиру, народну, героїчну, богатирську дійсність. Саме звідси цей билинний жест і веселе, карнавальне відношення до ворогів і смерті. Товстої з насолодою малює особливий міфічний мир, що встановився в голові Тушина

Ворожі пушки це не пушки, а трубки, які курить величезний невидимий курець: Бач, пихнув знову… тепер мячик чекай. Видимо, і сам Тушин представляється собі в щирому своєму образі таким же величезним і сильним, що шпурляє за обрій чавунні мячики. Тільки князь Андрій здатний зрозуміти й побачити те героїчне й сильне, що є вкапитане.

Заступаючись за нього, Болконский на військовій раді не переконує князя Багратіона, що успіхом дня “зобов’язані ми найбільше дії цієї батареї, і геройської стійкості капітана Тушина”, але заслуговує збентежену подяку самого капітана: “От спасибі, виручив, голубчик”. В епілозі роману Толстой меланхолійно згадав: “Життя народів не вміщається в життя декількох людей”. Цілком можливо, що подібне зауваження справедливо стосовно персон історичним і державним. Але зворушливий і задушевний маленький капітан Тушин ширше, більше й вище свого портрета

У ньому особливим образом зійшлися фольклорні мотиви й реальність, билинна, пісенна глибина й щиросердечна простота мудрості. Безсумнівно це один із самих яскравих героїв книги