Німецька література в еміграції була вираженням непохитного духу антифашистського опору й відбила найважливіші етапи антигітлерівської боротьби, у якій письменники-емігранти приймали саму активну участь. Коли спалахнув франкистский заколот в Іспанії, у рядах Інтернаціональних бригад виявилися Л. Ренн, В. Бредель, Э. Вайнерт, Б. Замазці, Г. Мархвица й ін. Цілком зрозуміло, що тема громадянської війни в Іспанії зайняла значне місце у творчості цих письменників. Крім згадуваних добутків В. Бределя й Б. Замазці в цьому зв’язку повинен бути спеціально названий роман Э. Клаудиуса (род. в 1911 р.) «Зелені оливи й голі гори» (1945).

Коли гітлерівці напали на Радянський Союз, німецькі письменники-антифашисти, розкидані по різних країнах миру, солідаризувалися з боротьбою радянського народу. Було ясно, що боротьба з фашизмом перейшла у вирішальну фазу, що на полях боїв у Росії вирішується майбутнє Німеччини. «Ніколи Радянський Союз не стане жертвою якого-небудь Гітлера і його найманців»,- писав Г. Манн восени 1941 року. Група письменників добровольцями вступила в ряди Російської Армії й брала участь у бойових діях на різних фронтах, у роботі з військовополоненими й антифашистській пропаганді серед гітлерівських військ. Серед цих письменників були В. Бредель, Э. Вайнерт, Ф. Вольф. Їхня літературна діяльність у роки війни невіддільна від пропагандистської й політичної роботи

«Заклики в ніч» — так назвав Вайнерт збірник віршів, написаних у роки антифашистської боротьби в еміграції. Закликами в ніч запалу вся німецька література антифашистської еміграції. Але вона була також і передвісницею прийдешнього дня волі. Коли під ударами Російської Армії і її союзників звалився третій рейх, ця література змогла повернутися під рідні небеса разом з переможцями і як переможець. Це завершення цілого етапу в історії німецької літератури XX століття було разом з тим початком нового періоду й розвитку демократичної німецької літератури