Я мимоволі зрівняв себе з ним. Ми з ним чимсь схожі, хоча живемо в різний час. У селі, де я живу, теж початкова школа, і я вже три роки вчуся в місті й приїжджаю в село до діда й бабусі на канікули. Дуже нудьгую по них у місті. Хочеться скоріше побачити своїх друзів, сходити в ліс із собаками й на риболовлю. Хочеться допомогти дідусеві й бабусі по господарству, вони вже старенькі.

Мені дуже сподобалася вчителька французького Лідія Михайлівна. І це дуже смутно, що вона назавжди виїхала до себе на батьківщину, на Кубань. Я хотів би продовжити оповідання так: коли цей хлопчик вивчиться й стане знаменитим ученим або письменником, воно обов’язково знайде Лідію Михайлівну й за всі її віддячить.

Це оповідання про людську доброту, що повинна бути в кожному з нас. Я б хотів, щоб побільше було таких книг, які вчать любити своїх корінь, учать добру й справедливості