Дзеркало як посередник між світом людей і світом потойбіччя виступає і у латиській народній казці “Чарівне дзеркало”. Герой цієї казки і його вірні помічники лев та кіт здобувають у бою з чортом чарівне дзеркало з чотирма гвинтиками і з його допомогою викликають духів, які виконують всі їхні бажання:

“Ладно. Покрутили. Первый дух в человеческом обличье тут как тут: чего, мол, прикажете?

—Нам всем троим покушать. Вот и всё.

Дух умчался сломя голову. Вскоре яства разные появились.”;

…Второй дух в человеческом обличье тут как тут: чего, мол, прикажете?

—Дворец для нас, троих. Вот и всё.

Дух умчался сломя голову. Вскоре с неба спустился распрекрасный алмазный дворец — прямо на гору, промеж двух рек” і т. п.

Але тут, на відміну від казки Андерсена, сили, які живуть у дзеркалі, не ворожі людині. Навпаки, духи дзеркала допомагають юнакові здобути наречену, забезпечують його усім, що потрібно для щасливого життя. Троянда стає символом не лише чистоти і кохання героїні, а й її вірності; символом того, що вона не втрачає це почуття, щоб вона.не переживала у житті: “Одне тільки я робила: в день твого народження щороку посилала тобі букет білих троянд…” “Я простягала їх тобі з .пітьми, раз на рік оживляла спомин про нашу зустріч — більшого я не прагнула”.

Лише смерть героїні припиняє це безсловесне спілкування, і тоді відсутність троянд у вазі здається якимось містичним знаком: “Враз його погляд упав на блакитну вазу, що стояла перед ним на письмовому столі. Вона була порожня, вперше за багато років порожня в день його народження. Він здригнувся: йому здалося, що зненацька чиясь невидима рука одчинила навстіж двері, і холодний вітер з іншого світу війнув у його затишну кімнату. Він відчув подих смерті й подих невмирущого кохання…”

Схожу роль відіграє троянда у казці Г.Х. Андерсена “Снігова королева”: це символ чистоти Герди, її самовідданого кохання.