“На що він руку піднімав…” Пушкін і Лермонтов. Ці два імена коштують поруч у російській літературі. Вони сучасники й разом з тим - люди різних поколінь. Пушкіна - поет епохи розквіту передової думки, Лермонтов же сформувався як поет в епоху тиранії й реакції, що наступила після повстання декабристів. І все-таки є щось, що зближає ці імена

Це люди, що щиро тривожилися про долі Батьківщини, люди-борці, що жагуче любили волю й ненавидевшие рабство у всіх його проявах, люди, що стали гордістю й совістю свого народу. Це люди схожої долі. Олександр Сергійович Пушкін. Це ім’я відомо не тільки в нашій країні, але й в усьому світі. Воно входить у наше життя ще в дитинстві, входить, щоб залишитися назавжди.

Вірша Пушкіна мають чарівництво: нас хвилюють образи й бачення, що складаються зі слів, і ми переживаємо одну із самих щасливих митей, які даруются людині. Я в далекому дитинстві мовлення Росії По книжці Пушкіна вчило. Мені в душу вільні, святі Мрії навіки він вселив

Пушкін - це краще, що є в кожному з copyright