Нафта й вода не змішуються, а в океан випадково або навмисно щорічно зливається кілька мільйонів тонн нафтопродуктів. Особливо дурною славою користуються аварійні розливи нафти. В 1967 році в результаті катастрофи танкера “ Торри Каньйон ” майже 100 тисяч тонн сирої нафти, потрапивши у воду біля мису Лендсенд, покрили багато кілометрів англійського й французького узбережжя товстим шаром чорного бруду й погубили багато тисяч морських птахів; особливо постраждали ті, які добувають їжу з поверхні води, як наприклад, - чистик. Катастрофи танкерів відбуваються щорічно. Іноді це трапляється в уторованих місцях, як зіткнення “ Пасифик Глори ” і “ Алегро ” у протоці Ла-Манш в 1970 році, а іноді в оталённих місцях, як катастрофа танкера “Метулла ” у Маггелановом протоці в 1974 році. Але у всіх випадках величезні плями нафти повільно розтікаються по поверхні океану. Існують і інші види випадкового витоку. Один із самих великих викидів нафти відбувся в 1969 році при проведенні підводного буравлення неделеко від узбережжя Каліфорнії, біля міста Санта - Барбара. Разом з ростом розмірів танкерів, збільшуються й аварійні зливи нафти в океан. Але при аваріях її виливається все-таки менше, ніж при безвідповідальних діях екіпажів. Справа в тому, що танки нефтепереливних судів промивають морською водою, що потім виливають за борт. Однак найбільше море забруднюється нафтопродуктами, що надходять із суши, - відходами промислових підприємств і автомобільних двигунів. Продукти згоряння нерідко не перебираючи скидаються в море або виносяться туди ріками

Забруднення океану неорганічними речовинами

Забруднення моря нафтопродуктами викликає занепокоєння, але нафта, у силу свого органічного походження, згодом може все - таки бути перероблена морськими організмами, а от такі важкі метали, як свинець, кадмій і ртуть, зберігають токсичність нескінченно довго. Причому морські організми роблять їх ще більш отрутними. Довгий час уважався, що токсичність ртуті, що потрапила в прибережні води Японії, не представляється небезпечної. Однак тут відбулося перетворення ртуті в метилову ртуть, найсильнішу отруту, що губительно діє на нервову систему. Як це нерідко трапляється, отрута концентрувався в рибі й молюсках, уживаних у їжу, і викликав спалаху хвороби, відомої тепер, як хвороба Минимата; причини, що породили її, майже десятиліття залишалися нез’ясованими. У затоці Минимата й у деяких інших бухтах Японії, де ртуть усе ще залишається в морській воді, рибальський промисел ніколи тепер не буде безпечний

Однак нещастя, заподіювані забрудненням океану, поки ще мало кого хвилюють. Треба було багато зусиль, щоб установити причину сумно відомої масової загибелі морських птахів в Ірландському морі. Зрештою з’ясувалося, що провиною всьому полихлоридфенили - органічні сполуки, скида_ постійно промисловими стічними водами в естуарій ріки Клайд. Деякі з токсичних речовин, що попадають у море, переносяться дуже далеко від джерела забруднення, так до того ж риби й птахи можуть розносити найсильніші інсектициди в самі віддалені куточки земної кулі. А навіть зовсім незначний зміст, наприклад, сумно відомого ДДТ може зупинити фотосинтез, що грає важливу роль не тільки в житті морських водоростей, але й у кисневому балансі Землі

Радіоактивне забруднення

У цей час неможливо зробити огляд екологічних наслідків радіоактивного забруднення, оскільки ця проблема, що як недавно виникла, настільки й складна. Це забруднення впливає головним чином непрямим шляхом ( генетичні, канцерогенні наслідки й т.д.) і зачіпає в першу чергу біологію людини.

Звичайно національні інтереси охороняються більш ревно, ніж ” Загальне надбання всього людства “, і поки не підсилиться міжнародне співробітництво, океан буде служити смітником для стічних вод, твердих відходів, радіоактивних речовин і інших покидьків цивілізації. А що буде, коли ядерні відходи виберуться з ув’язнення, поховані на дні океанів у контейнерах.

Pages: 1 2