Наступним прикладом моделювання може служити розробка моделі Землі. У першій половині 20 століття норвезькі, бельгійські, французькі й росіяни мандрівники обстежили приполярні області, склали їхні описи й карти. В 1909 А. Мохорович виділив планетарну границю роздягнула, що є підошвою земної кори. В 1916 сейсмолог Б.Б. Голіцин зафіксував границю верхньої мантії, а в 1926 Б. Гутенберг установив у ній наявність сейсмічного хвилеводу. Цей же вчений визначив положення й глибину границі між мантією Землі і ядром. В 1935 Ч. Ріхтер увів поняття магнитуди землетрусу, розробив разом з Гутенбергом в 1941-45 шкалу Ріхтера. Пізніше на основі цих сейсмологічних і гравіметричних даних була розроблена модель внутрішньої будови Землі, що залишається практично незмінної до наших днів. З 90-х рр. розвивається геофізична томографія, за допомогою якої побудовані сейсмічні розрізи нижньої й верхньої мантії, що в сукупності з геотермическими й іншими геофізичними даними дозволило здійснити якісне й кількісне моделювання мантійної конвекції циркуляційного переміщення речовини мантії

Запуски міжпланетних космічних апаратів до Меркурія, Марсові, Венері, а також до більше віддалених планет дозволили також поглибити знання про будову й еволюцію Землі на основі порівняльного вивчення планет. Отримані дані разом з відомостями про структуру земної кори й глибинних надр планети послужили основою для розробки моделей розвитку Землі, починаючи з моменту її утворення із протопланетного хмари

Коли закінчилася друга світова війна, інтенсивний розвиток одержав технічна кібернетика. Одним з найважливіших її напрямків стала побудова моделей, що особливо виявилося завдяки різнобічній науковій діяльності ИФАК. Внаслідок цього виникло широке розповсюджене переконання, начебто побудова моделей по суті рівнозначно ідентифікації параметрів у характеристиках певних типів. Це подання невірно.

Розвиток кібернетики в останні роки привело до істотно більше широкого розуміння моделювання

Справа дійшла до переосмислення джерел модельних конструкцій, які властиво існували ще задовго до періоду бурхливого розвитку науки й техніки. Виявилося, що віддавна найбільш значними науками, що займаються побудовою моделей, була фізика, зокрема механіка. Уже із традиційних підходів до опису фізичних об’єктів можна одержати істотні подання про побудову моделей. Звичайно, методологія такої побудови розвилася далеко за межі відомого й звичайного для фізики

Таким чином, побудова моделей і їхня оптимізація - головні напрямки міждисциплінарних робіт, що дають можливість надійного опису систем і процесів. Вони є передумовами для цілеспрямованого використання їхніх властивостей в інтересах суспільства

Моделі сприяють плідному виробництву у всіх сферах життя тому що вони скорочують витрати, показують неспроможність деяких ідей і заощаджують час (моделі доводять до досконалості й лише потім на їхній основі починається виробництво, будівництво й т.д.).

На ідеї моделювання базується кожний, зокрема теоретичний або практичний, метод наукового пізнання. Моделювання - одна з основних категорій наукового пізнання

Список використаної літератури:

Вернадський В.И. Вибрані трактати по історії науки. М., 1981

Заворотів В.А. Від ідеї до моделі. М., 1990

Енциклопедії «Кирило й Методій» 1998-2000

Pages: 1 2