Із чого починається «Твистер»? Що дало поштовх поетичної фантазії? Сам Маршак уважав, що оповідання академіка Мушкетова. З його слів, не те в 1929, не те в 1930 році він довідався про зайдиголову расиста, що не побажав жити в номері ленінградського готелю по сусідству з негром і оказавшегося зовсім без даху. Оповідання зацікавило Маршака. Стали придумуватися подробиці. Вдало найшлося ім’я «Блистер-Твистер», а до імені поступово прикладалися чини, звання, біографія

Маршак не раз говорив, що саме такий сюжет, де Твистер діяв не в Америці, не в себе на батьківщині, в оточенні собі подібних, а за її межами, допоміг і самий портрет увиразнити, більше опуклим. Адже біле на білому не так помітно. І чорне на чорному теж. А отут набував чинності закон контрасту. У дореволюційних дитячих книжках добро й зло, як правило, персоніфікувалося в образах відвернених і схематичних. Автори таких книжок не любили оперувати прикладами, вихопленими з життя. Від Твистера вони, цілком ймовірно, попросту відмахнулися б, знайшовши, що його пригоди могли дати матеріал для хльосткої репортерської замітки, у найкращому разі для газетного фейлетоніста. У всякому разі, дитина отут зовсім ні при чому… А Маршак написав на сюжет Твистера целую поему, памфлет для маленьких, казку про сучасного злого духу, раптом оказавшегося безпомічним, неспроможним і смішним,- одним словом, написав теперішню політичну сатиру, домігшись у цій книзі узагальненості й конкретності. Узагальненості образа Твистера, про яке зовсім не обов’язково знати, нажився він на м’ясному бульйоні або на чомусь ще. Такі подробиці тільки отяжелили б і сповільнили оповідання. Виявилося, досить самої загальної характеристики: ділок, банкіри й колишній міністр, що вдало римується з ім’ям «Твистер».

Зате в описі пейзажу, обстановки, побуту Самуил Якович жадав від письменників-казкарів (і сам до цього прагнув) точності, вірогідності, затверджуючи, що реальні побутові подробиці роблять правдоподібним самий фантастичний сюжет. Критик Вл. Миколаїв вспоми?1червоний, як один раз ранком йому зателефонував Маршак і оголосив радісним голосом, що в «Містері Твистерс» заробив ліфт. Це означало, що відтепер Містер Твистер не буде більше підніматися на третій поверх готелю «Англетер» пішки, як у всіх попередніх виданнях поеми. Відставному міністрові ходити пішки не покладено. Але, виправляючи свою маленьку помилку й додаючи строфу про те, як у дзеркальну кичку ліфта входило сімейство ‘Гвнстеров, Маршак уважав, що допиляно необхідної точності, з більшою врочистістю обставив прибуття Твистера в «Апглетер». І це його радувало. Однак у своєму оповіданні ми трохи забігли вперед. Як добре, напевно, пам’ятають читачі. Містер Твистер вирішив на дозвіллі об’їхати мир. Випливають рядка, що пародіюють хвалькуваті реклами туристських контор і фірм, з обіцянками нечуваного, небаченого комфорту. Ці рядки відразу вляглися на папір і в наступних виданнях повести вже не піддавалися змінам:

• Співати За грані цін Контора Кука.
• И якщо вас Здолає Нудьга
• И ви захочете Побачити мир
• Острів Таїті. Париж і Памір, -
• Кук Для вас В одну хвилину На кораблі
• Приготує каюту, Або накаже Подати літак,
• Або верблюда За вами Надішле

Із чорнових заготівель Маршак лише виключив такі строфи про Куке, які виглядали відверто повчальними, пояснюючи те, що читачеві ясно й без пояснень. Напевно, читаючи оповідання про всюдисущий Куке, ви вже й самі звернули увагу, що рядка можуть існувати цілком незалежно, як маленький самостійний віршик або ж як підпис під картинкою. Це необхідна частка цілого й у той же час цілком закінчений вірш. Але такий найважливіший принцип поетики Маршака. Згадаєте, що у всіх найвідоміших його книжках, таких, наприклад, як «Дурне мишеня», «Пожежа», «Пошта», «Неуважний», «Війна із Дніпром», кожна нова головкому читалася, та й запам’ятовувалася, як закінчений віршик, кожна нова сторінка мала свій, чи що, кольори, свій сюжет і свій ритм, іноді стрімкий, а іноді плавний, так що й захоплювала пас щораз по-новому.

Про все це поет подбав, звичайно, неспроста. Пунктом відправлення для нього є сама дитина, дитяча гра. Він дуже добре знає, що самому маленькому й самому непосидючому читачеві (або слухачеві) одноманітність швидко знудить. Інша справа, якщо кожна сторінка буде захоплювати й захоплювати ще й своєю несхожістю на попередню. Тоді нею легше зацікавити, її легше засвоїти. Але, звичайно ж, у різнобарвних книгах Маршака криклива строкатість фарб - річ абсолютно неприпустима. І, уже безумовно, казкар не дозволить віршам розповзатися по швах або розбігатися в різні сторони, як расшалившиеся, неслухняні діти. У Маршака все ланки казки складаються в єдине віршоване оповідання, підпорядковане найсуворішій внутрішній дисципліні. Це для нього непорушна вимога, правило, закон

От і в «Твистере»: кожна нова строфа — нова маленька історія. Тільки що відбулося наше знайомство із заповзятливою конторою Кука. Тепер читачам має бути довідатися, який же з безлічі привабливих маршрутів Кука Твистер побажає вибрати для себе. У найперших виданнях головкому ця завершувався по-різному: «Містер Твистер, мільйонер, вирішив відправитися в РОСІЇ», «Містер Твистер, ділок і банкір, вирішив на дозвіллі об’їхати мир». Інтонації людського мовлення додали оповіданню більшу природність, невимушеність і одночасно більшу ємність, тому що в живому людському голосі виразився й живий людський характер, що, безсумнівно, нас розвеселив. Адже химерна натура Сюзи цілком проявляється в її коротких репліках. Виявляється, рішення приймалося не без боротьби. Однак Сюзи вміла наполягти на своєму. І Твистер, безуспішно спробувавши урезонити примхливу дочку, був змушений поступитися

У самих останніх виданнях книги додалася ще одна строфа, важлива не тільки для характеристики Сюзи. Отут Маршак висміяв наївні подання про нашу країну різних містерів твистеров. Подорож у Ленінград рисується дочці колишнього міністра в стилі «крислатої журавлини». Таким чином, безіменна спочатку, дочка Твистера поступово разом з ім’ям знайшла дарунок мовлення, характер, смаки. І хоча про Сюзи в книжці як і раніше говоряться зовсім небагато, навіть ці деякі слова цілком підтверджують ту характеристику, що Маршак дав розпещеної «папиной дочці» у невиданій віршованій п’єсі «Містер Твистер», що зберігся в архіві поета. До речі, зверніть увагу, як у цьому місці сповільнився енергійний біг вірша. Після зовсім коротких, ударних рядків, що нагадують блискавичні удари тенісної ракетки але м’ячу, випливають більше довгі, під стать неосяжному більярдному столу й довгому кию. Потім дописується строфа, який не було в перших виданнях книги:

• Піниться повні, і мчиться вперед
• Багатоповерховий палац-пароплав

Вона знадобилася Маршакові для того, щоб сильніше підкреслити контраст із описом брудного вантажного пароходика, на якому перетинають океан у пошуках заробітку негри й малайці:

• Негрів,
• Малайців
• И інший народ
• У море качає
• Іншої пароплав
• Неграм, Малайцям
• Мокро й пекуче.
• Бризкає хвиля,
• И чадить кочегарня

А от виправлення, зміст якого, відверто зізнаюся, дійшов до мене не відразу. Водному з перших видань книжки було сказано: «Дзюрчить океан за високою кормою». Але в наступне дієслово «дзюрчить» поет замінив дієсловом «гримить»: «Гримить океан за високою кормою». ‘Дзюркотливий океан — образ глузливий і злий. Потішаючись над Твіст-ром, що навіть подорожував з ванною, вітальні, фонтаном і садом, Маршак писав, що для такого знатного пана й океан ласкаво дзюрчав, як дзюрчить у парку штучний струмочок. Дійсно, межа комфорту. Все понятно начебто! Чому ж Маршак, що так добре знав ціну доброму гумору, лукавому епітету, забавній примсі, сам добровільно відрікся цього разу від веселого жарту й не став довірятися уяві читача-дитини? Вислухавши мої здивовані питання, Самуил Якович прийнявся вчити мене розуму-розуму

Pages: 1 2