Як відзначено в Літературному енциклопедичному словнику, вивчення міфології в літературі утрудняється тим, що загальноосвітнє визначення границь міфології не встановилося. Міфологічні елементи не обмежуються міфологічними персонажами. Саме структура міфу відрізняє його від всіх інших продуктів людської фантазії. Отже саме структура визначає приналежність деяких елементів добутку до міфологічного.

Таким чином, міфологічним елементом може бути й щось реальним, інтерпретованим особливим образом (битва, хвороба, вода, земля, предки, числа та ін.) Як виразився Р. Барт: «Міфом може бути всі». Роботи, пов’язані з міфами сучасного миру - тому підтвердження. У колі міфологічних елементів необхідно також згадати мотиви, пов’язані з архетипами міфотворчого мислення. У статті Маркова «Література й міф: проблема архетипів» дається їхнє визначення як «первинних, історично вловимих або неусвідомлюваних ідей, понять, образів, символів, прототипів, конструкцій, матриць і т.п., які становлять своєрідний «нульовий цикл» і одночасно «арматури» усього универсума людської культури». Марков виділяє три модальності архетипів:

Архетипи парадигмальние, тобто зразки для наслідування, програми поводження за допомогою яких людська свідомість звільняється від «жаху історії».

Юнговские архетипи як структури колективного несвідомого, у яких контролюються основні розумові інтенції людини. Статус архетипів мають міфічні персонажі, первісні «стихії», астральні знаки, геометричні фігури, зразки поводження, ритуали й ритми, архаїчні сюжети й ін.

Архетипи «физикалистские». Вони відбивають єдність структур космічних і ментально-психічних, понятійних і художньо-образних.

Е.М. Мелетинский включає в коло міфологічних елементів очеловечивание природи й усього неживого, приписування міфічним предкам властивостей тварин, тобто подання, породжені особливостями мифопоэтического мислення.

Говорячи про міфологічні елементи, необхідно звернути увагу й на історичні елементи в деяких добутках. Зокрема в Брюсова історичні особистості й події з’являються в художньому тексті, наділені рисами міфічних персонажів, а елементи історії несуть ті ж функції, що й міфологічні елементи. Наша думка підтверджується словами М.Элиаде. Мирча Элиаде відзначає «одну з найважливіших характеристик міфу, що полягає в створенні типових моделей для всього суспільства», визнаючи «загальну людську тенденцію…виставляти як приклад історію одного людського життя й перетворювати історичний персонаж в архетип». Справедливість цього висловлення стосовно деяких віршів Брюсова буде доведена в практичній частині роботи. Элиаде приводить у приклад образ Дон Жуана, що виникає у творчості багатьох письменників (у тому числі й у Брюсова) у різних трактуваннях: як політичний або військовий герой, невдачливий коханець, цинік, нігіліст, меланхолійний поет і т.д. Элиаде затверджує, що всі ці моделі продовжують нести міфологічні традиції, які їх топические форми розкривають у міфічному поводженні. «Копіювання цих архетипів видає певну незадоволеність своєю власною особистою історією. Неясну спробу знову опинитися в тім або іншому Великому Часі» (це є однією із причин звертання письменників до міфологічних елементів у своїх добутках). Відомості про процес міфологізації історії закріплені навіть у Літературному словнику, де поряд із цим затверджується можливість і зворотний процес - историзации міфу. Не дивно, що ще в часи античності виникло так звана эвгемерическая трактування міфу, що пояснює появу міфічних героїв обожнюванням історичних персонажів. Барт також уважає, що «…міфологія обов’язково ґрунтується на історичній підставі…». Показово щодо цього й висловлення А.Л. Григор’єва про те, що міфи в Брюсова «історичні й мають на увазі свідомість поетом свого зв’язку з історією людства». У зв’язку з вищесказаним нам здається можливим не виділяти історичні реалії з кола міфологічних елементів, а зарахувавши до кола міфологізованих історичних елементів досліджувати разом з ними.

Міф, використаний письменником у добутку, здобуває нові риси й значення. Авторське мислення накладається на мислення мифопоэтическое, народжуючи, по суті, новий міф, трохи відмінний від свого прототипу. Саме в «різниці» між первинним і вторинним («авторським міфом») криється, на нашу думку, закладений письменником зміст, підтекст, заради вираження якого автор скористався формою міфу. Щоб «обчислити» глибинні змісти й значення, закладені авторським мисленням або його підсвідомістю, необхідно знати, яким образом може відбиватися в добутку міфологічний елемент.

У статті «Міфи» у Літературному енциклопедичному словнику названо 6 типів художнього мифологизма:

1. Створення своєї оригінальної системи міфологем.

Відтворення глибинних мифо-синкретических структур мислення (порушення причинно-наслідкових зв’язків, вигадливе сполучення різних імен і просторів, двойничество, оборотничество персонажів), які повинні виявити до- або сверхлогическую основу буття.

Реконструкція древніх міфологічних сюжетів, інтерпретованих із часток вільного осучаснення.

Введення окремих міфологічних мотивів і персонажів у тканину реалістичного оповідання, збагачення конкретно-історичних образів універсальними змістами й аналогіями.

Відтворення таких фольклорних і етнічних шарів національного буття й свідомості, де ще живі елементи міфологічного світогляду.

Притчеобразность, лірико-філософська медитація, орієнтована на архетипические константи людського й природного буття: будинок, хліб, дорога ,вода, вогнище, гора, дитинство, старість, любов, хвороба, смерть і т.п.

У книзі «Поетика міфу» Мелетинский говорить про два типи відносини літератури 17-20 вв. до міфології:

Свідома відмова від традиційного сюжету й «топіки» заради остаточного переходу від середньовічного «символізму» до «наслідування природі», до відбиття дійсності в адекватних життєвих формах.

Спроби свідомого зовсім неформального, нетрадиційного використання міфу (не форми, а його духу), що часом здобувають характер самостійного поетичного мифотворчества.

Третій варіант класифікації представляє Шелогурова. У рамках російського символізму вона виділяє два основних підходи до використання міфів:

Використання письменником традиційних міфологічних сюжетів і образів, прагнення досягти подібності ситуацій літературного твору з відомими міфологічними.

Спроба моделювання дійсності за законами міфологічного мислення.

Викладені вище точки зору допоможуть нам у процесі виявлення міфологічних елементів у конкретних текстах.

Pages: 1 2

Збережи - » Міф як засіб узагальнення літературного матеріалу . З'явився готовий твір.