Тут немає ні однієї персональної долі. Всі долі в єдину злиті. В. Висоцький Костянтина Симонова вважають засновником пано-рамного роману про Велику Вітчизняну війну. Темі війни присвятили свої добутки такі відомі письменники, як Ю. Бондарев, В. Биків, А. Ананьев і мно-гие інші, що виступали в традиційні жанрах

Од-Нако трилогія Симонова «Живі й мертві», благода-ря широті охоплення подій і відбиття доль людей на війні, одержала особливу назву «панорамного» роману. Сам Симонов визнавався, що центральне місце в його романі займає людина на війні. Головне завдання автора складалося в зображенні правди війни

Це по^-вимагало від нього введення великої кількості дей-ствующих осіб: понад двісті. Причому долі багатьох з них залишаються незавершеними. Тим самим Симонов показує одну з головних драм війни, коли люди пропадали без вести

«Я обірвав ці долі сознатель-але», - говорить автор трилогії. При цьому навіть эпизо-дические герої відрізняються в Симонова индивидуально-стью. От як представлений у романі самий безстрашний з командирів дивізій, що гине небагато раніше Серпилина: «Тализін, бирюковатый по натурі й казавшийся по першому враженню малоосвічений-ным, насправді був добре начитаний, знав службу й командував своєю дивізією хоча й небезпомилково, але чесно: не роздмухував успіхів і не ховав невдач

И вооб-ще, по составились у Серпилина думці, було чоло-вік высокопорядочный…» Далі в декількох предло-жениях Симонов розповідає про цю людину бук-вально все. У сорок першому він разом з декількома іншими генералами був відданий на Західному фронті під трибунал за боягузтво й втрату керування дивізією. З табору був посланий на фронт заступником командира полку. У Симонова людина на війні - це практично ре-альный людина, тобто взятий з життя. Доля Талі-Зина - це художнє втілення в романі реаль-ных подій

Те ж можна сказати й про більшість су-деб героїв роману. При написанні трилогії К. Симонов притримував-ся принципу історизму. У своїй роботі він опирався на документи, свідоцтва очевидців, свій власний досвід. Я думаю, що найбільше повно тему цього твору можна розкрити на прикладі образа Серпилина. Він яв-ляется одним із центральних вповествовании.

Образ Серпилина, що пройшов за час війни шлях від коман-дира полку до командарма, уважається відкриттям Симо-Нова. Із цим образом входять у військову прозу люди тра-гической долі - ті, хто був підданий репресіям в 30-е роки. Серпилин був засуджений без суду й слідства

Федора Серпилина Симонов показує як солда-та, що любить свою Батьківщину й готового до кінця стояти за її волю. На війні розкриваються такі його каче-ства, як мужність, прагнення до перемоги, почуття дол-га. Ми бачимо, що душу цієї людини не загрубіла від жахів війни - він співпереживає тим, хто був засуджений разом з ним, намагається допомогти цим людям. Серпилин пише лист у захист друга із проханням переглянути справа: «Дорогою товариш Сталін!

Вважаю своїм обов’язком доповісти Вам, що комкор Гринько не менше мене пре-даний Батьківщині й не гірше мене захищав би її від фашистс-ких загарбників. Якщо Ви вірите мені, то нам з комко-ром Гринько обом місце на фронті». Симонов розкриває характер цього героя й у тім, як він поводиться у військовій обстановці: зі своїм при-емным сином, привселюдно отрекшимся від нього, у перші дні війни в ситуації паніки, відступу, слухів про диверсантів. Серпилин, всім серцем відданий сво-їй країні, важко переживає невдачі армії. Він пы-тается усвідомити, чому це відбулося

Глибокий ана-лиз подій приводить героя до правдивого розуміння війни й особистості Сталіна. Симонов показує, що війна цілком поглинає людину. Це проявляється в роздумах Серпилина - вони не про його родину, друзів

Найчастіше сто думки зайняті подіями війни: «Після сталінградського розгрому німці в березні під Харковом показали, на що вони ще здатні. І треба було хоч умерти, але зупинити їх. Поки зупиняли, представник ставки тричі був у тебе. Востаннє розмова з ним обернувся так, що подумав: зніме з армії. І хоча робив усе, що міг і вмів, але, якщо б зняли, скаржитися було б не на що, тому що відступав, не міг виконати наказу - оста-новить німців

Довелося вислухати востаннє й таке, що краще б не чути». Поводження людини на війні може бути різним. Такі герої трилогії, як член Військової ради фрон-та Ілля Левів, працівник Генерального штабу Іван Алек-Сеевич, яких якоюсь мірою можна противопоста-вити, допомагають читачеві глибше зрозуміти причину тих або інших подій, а авторові глибше розкрити характе-ры людей на війні

Образ Іллі Львова, що появ-ляется в третій книзі трилогії, розкриває соци-альную сторону сталінського культу. Левів створює ат-мосферу підозрілості, недовіри людей друг до друга. Він фанатично запроваджує в життя ідеї Стали-На. Іван Олексійович, прізвище якого ми так і не довідаємося, навпроти, багато в чому не підтримує вище керівництво

«Вило все-таки щось принизливе в тім, що все твоє життя залежало від раптом, що мигнув у голові спогаду, що могло й не мигнути, від трьох-чотирьох слів, скидаючись сказаних у трубку», - дума-ет Іван Олексійович. Ми бачимо, що в нього положення в. Генштабі по зрозумілих причинах неміцне. І хоча йому дорога можливість «у міру свого розуміння вли-ять на хід подій», він думає про те, як піти на фронт, поки хмари над ним не згустилися остаточно. Ці образи ставляться до персонажів другого плану, але поряд з головними героями в них, а також у члені Військової ради армії Захарові, начальнику штабу Бойко, командуючому фронтом Батюке розкривається ідея всього роману К. Симонова.

Романа про війну й про лю-дях на війні. Безсумнівна заслуга Костянтина Симонова в тім, що у своїй трилогії він відбив не тільки долі лю-дей воєнного часу, але й уперше торкнув ряд гострих питань: чому початок війни було таким про-вальним? хто такий Сталін? як його культ переломлювався в долях людей? У своєму романі автор сам відповідає на ці питання, що copyright