Твору Василя Володимировича Быкова по-ражают читача суворою правдою життя. Його герої, звичайні люди, у важких умовах війни, на фронті або в партизанському підпіллі, знаходять чинність волі, го-товность відстоювати своє людське достоїнство до кінця. Письменник, сам минулий фронтовими дорога-мі, прекрасно знає тему, хоче розповісти молодому поколінню про героїчне минуле їхніх батьків і матерів, влити в їхні серця гордість за велике минуле країни. Невелика повість Быкова «Піти й не повернутися» незвичайна для автора тим, що головною героїнею явля-ется молода партизанка Зоська Норейко. Проста бе-лорусская «девчатка» ніколи не відрізнялася особою сме-лостью й самостійністю, жила з матір’ю, мрія-ла стати вихователькою дитячого садка, вибравши саму мирну професію турботу омалышах.

Але доля рас-порядилася інакше. Сувора й жорстока війна корректи-рует життя Зоськи, змушує її зайнятися небезпечною й непростою справою - стати зв’язковий у партизанському отря-ді. Ідучи на завдання, Зоська боїться, як усякий нормаль-ный людина. Але більше незрозумілого, містичного страху темряви й самітності Зоську мучить страх про-валити завдання, підвести людей, що сподіваються на неї. І коли Зоська падає в струмок, чомусь