30-і роки різко змінили політичну й ідеологічну атмосферу Франції. Те було особливо драматичне десятиліття, почате ударами економічної кризи 1929-1933 років і завершившееся військовою грозою 1939 року, розгромом і окупацією Франції в наступному році. Події наростали стрімко, країна була схвильована, протиріччя загострені. Реакційні сили й у Франції намагалися вийти із кризи за допомогою фашизму. 6 лютого 1934 року була почата спроба фашистського перевороту. Але народ відповів потужним контрударом: від загального страйку 12 лютого 1934 року до створення Народного фронту, об’єднанню всіх лівих сил, до перемоги цього об’єднання на виборах у парламент навесні 1936 року - так наростав антифашистський рух, що сколихнув країну

Помітно змінилося співвідношення сил у літературі. Індивідуалізм Пруста, снобізм Жида й естетство Валери, сюрреалістичний нігілізм і сюрреалістичний заум - все це перед особою суспільних бур потьмянілася, відсунулося. Владно заявляють про себе принципи, які ще недавно, напередодні могли здатися подавленими естетством і суб’єктивізмом - принципи суспільної відповідальності й правдивості мистецтва. Бури 30-х років докотилися навіть до модерністської літератури, по-своєму в ній відбившись (показовий приклад Мальро). Гуртуються прогресивні сили французької літератури, оформляється табір демократичних письменників. В 1932 році була створена «Асоціація революційних письменників і художників Франції». Генеральним секретарем її став П. Вайян-Кутюрье. Асоціація видавала журнал «Коммюн». Це була бойова організація. У лютому 1934 року вона брала участь у боротьбі проти фашистської погрози, випустила декларацію, що призиває інтелігенцію й пролетаріат кобъединению.

Політична, частиною й эстетическая компрометація сюрреалізму допомогла французьким критикам і письменникам переборювати недовіру до реалізму, ототожнення революційності з формалізмом. У центр уваги висунулося питання про реалізм. У статтях і мовленнях А. Барбюса, П. Вайяна-Кутюрье, Л. Арагону й інших дебатується питання про соціалістичний реалізм як методі французького революційного мистецтва

Перший Всесоюзний з’їзд радянських письменників (1934), що дав визначення методу соціалістичного реалізму, допоміг французьким письменникам-демократам у їхній боротьбі за реалізм, дозволив усвідомити ті процеси, які відбувалися у Франції. В 30-і роки новий художній метод ясно визначився у творчій практиці ряду найбільших французьких письменників, оформився літературний рух під гаслом соціалістичного реалізму як теоретично осмисленого принципу мистецтва. Симптоматично те, що в цей рух в 30-і роки утягуються письменники різних літературних напрямків і суспільно-ідеологічних позицій - від одного із засновників Компартії Франції Вайяна-Кутюрье до недавнього анархіста Арагону, від активістів робочої преси до витонченого інтелігента Ролана

Для Анри Барбюса ивайяна-Кутюрье 30-і роки - роки створення публіцистичних книг, нарисів, що висвітлюють опит революційної боротьби в Радянському Союзі й інших країнах («Росія», «Сталін» Барбюса; «Будівельники нового життя», нариси про Китай, Іспанію Вайяна-Кутюрье), а також роки поглибленої розробки теоретичних принципів революційного мистецтва

З особливим, властивим Вайяну-Кутюрье добірністю, зі шляхетною простотою написана повість «Дитинство» (1937). Це книга спогадів; вона розповідає про дитинство і юність революціонера, про перші прояви бунту, що виникають при зіткненні з буржуазною школою й мертвою, безбарвною офіційною культурою. Завершити повість Вайяну-Кутюрье перешкодила смерть, що наступив дуже рано, коли письменник перебував у розквіті творчих сил

Серед труднощів, що виникли перед революційною літературою Франції, необхідно відзначити наявність стійкої традиції, так званого популізму - плину, що призвав до зображення «маленьких людей», що обмежував письменника поверхневим побутовизмом. Популісти відмовляли письменникові в праві на глибокі узагальнення, на розкриття протиріч капіталізму. Вони кликали задовольнятися «тим, що є». Однак політичні зіткнення 30-х років демократизували літературу стрімко. Це ставиться навіть до поезії, у сильному ступені відзначеною печаткою символізму й сюрреалізму