Твору К. Дебюсси й М. Равеля можна дуже органічно включити в багато тем, заявлені в програмі. Наприклад, у темі “Між музикою різних народів миру немає непереходимих границь” можна використати будь-яку частину з “Дитячого куточка” (особливо “Ляльковий кэк-уол”) , або “Моєї матінки гуски”. В 4 класі в кожній чверті також можливе звертання до музики імпресіоністів - у темах “Що стало б з музикою, якби не було літератури” (”Моя матінка гуска”) і ” чиМожемо ми побачити музику й почути живопис? ” (Тут потрібно включати добутки більше показові в плані імпресіоністичного стилю: “Хмари”, “Вітрила”, “Затонулий собор” К. Дебюсси із залученням репродукції живописців Э. Моне, Э. Дега, О. Ренуара) .

У темі “Музичний образ” творів імпресіоністів можуть бути представлені в різних варіантах. Пропонується як звертання до вже знайомих (”Маленький пастух” К. Дебюсси, “Розмова Красуні й Чудовиська”, “Хлопчик з пальчик”, “Принцеса погануля” М. Равеля) так і до добутків, що не звучали раніше, “Дівчина з волоссями кольорів льна”, Прелюдія до “Послеполуденному відпочинку Фавна” К. Дебюсси, “Уиндина” М. Равеля) .

Ми пропонуємо включити добутки імпресіоністів і в 8 клас у тему “Що значить сучасність у музиці”. Тут краще залучати твори, у яких перетворюють елементи сучасної музичної мови - зокрема, джазу (”Ляльковий кэк-уок”, “Генерал Лявин - ексцентрик”, “Менестрелі” К. Дебюсси) .

У своїй Програмі Д. Б. Кабалевскии обмежується дуже вузьким колом добутку імпресіоністів: “Свята” К. Дебюсси, “Хабанера” і “Болеро” М. Равеля. До того ж, якщо враховувати складність виразних засобів у цих добутках, то ймовірність їхнього повноцінного сприйняття дітьми дуже мала

Нам бачаться принаймні два шляхи рішення цієї проблеми: 1) систематичне звертання до творів імпресіоністів за принципом “від простого до складного”, що приводить до розуміння багатоколірному, насиченому звучанні й вибудуваної зовсім по^-особливому логіки розвитку образів в “Святах”, “Болеро” і ін. подібним їм великих оркестрових добутку, 2) при відсутності першої можливості ймовірно необхідна заміна настільки складних образів музичного імпресіонізму на більше доступні для сприйняття школярами (як по тематиці, так і по композиторській мові) .

Аналіз тематичного плану Програми переконав нас, що деякі з тем дуже органічно можуть містити в собі добутку К. Дебюсси й М. Равеля. У цілому Програма Д. Б. Кабалевского дає досить широкі можливості залучення творів імпресіоністів на уроках музики вшколе.

Докладно проаналізувавши програми Н. А. Терентьєвій, Ю. Б, Алієва, Д. Б. Кабалевского, ми переконалися, що в кожного з них свій підхід до використання імпресіоністичних творів на уроках музики

Н. А. Терентьєва в Програмі музикально-эстетическое виховання вже в другому класі включає в уроки музику К. Дебюсси й М. Равеля, залучаючи рятуйте! види мистецтв. Теми уроків дуже органічно містять у собі запропоновані автором добутку

Ю. Б. Алієв у своїй Програмі знайомство з музикою імпресіоністів здійснює в 7 класі в контексті вивчення стилів і художніх напрямків. Він пропонує добутки не тільки для слухання, але й для співу

Твору композиторів-імпресіоністів включені й у Програму Д. Б. Кабалевского. Він залучає їх як матеріал для слухання

Ми запропонували деякі варіанти доповнень проаналізованих програм, які полягають у більше раннім звертанні до творів К. Дебюсси й М. Равеля, у розширенні репертуару за рахунок дитячій фортепианной музики цих авторів і послідовному вивченні імпресіоністичних творів

К. Дебюсси й М. Равель - самі яскраві представники імпресіонізму в музиці. Творчість цих композиторів включає велике коло разножанрових добутків, призначених для різних виконавських складів. Музична мова імпресіоністів яскравий, насичений, але дуже складний. Ми вирішили, що краще здійснити знайомство школярів з музикою імпресіоністів на прикладі фортепианних творів для дітей: “Дитячий куточок” К. Дебюсси й “Моя матінка-гуска” М. Равеля, оскільки в них музична мова досить спрощена. І навіть один з авторів (М. Равель) говорив, що “намір відтворити в цих п’єсах поезію дитинства привело… до спрощення мого стилю й очищенню мого почерку”. (цит. по 21, с. 84) . Хоча ми не виключаємо можливості використання інших творів цих композиторів (як цілком, так і у вигляді фрагментів) . Пропонований матеріал може служити посібником для вчителя музики, що бажає познайомити учнів з дитячими фортепианними творами імпресіоністів

В 1908 році К. Дебюсси написав цикл із 6 п’єс для фортепіано за назвою “Дитячий куточок”. Це добуток він присвятив своїй гаряче улюбленій дочці Еммі: “моєю дорогою маленької Шушу з ніжними вибаченнями батька за те, що піде”. Всі п’єси “Доктор Gradus ad Parnassum”, “Колискова Джимбо”, “Серенада ляльці”, “Сніг танцює”, “Маленький пастух”, “Ляльковий кэк-уок” - це невеликі замальовки, у яких композитор майстерно створив образи й картини дитинства

В “Дитячому куточку” К. Дебюсси звернувся до форми сюїти, відродженої композиторами-романтиками. Нова “романтична” сюїта істотно відрізнялася від стародавньої своїм змістом і композиційними рисами. У творі композитора-імпресіоніста знаходимо такі її принципи, як: а) прагнення до конкретності музичних образів, до программности, що проявляється в К. Дебюсси в назві не тільки циклу, але й кожної мініатюри; б) вільне тональне зіставлення частин: всі п’єси написані в різних тональнастях(C dur, B dur, E dur, d moll, A dur, Es dur) , з явною перевагою мажорного ладу. Сполучення мажорних тональностей із жвавими темпами не випадково - воно явно відбиває життєрадісність, любознательнось, рухливість, властиві поводженню дітей. Із цим зв’язане й досить жанрова розмаїтість п’єс (серед них є жанрові сценки-”Серенада ляльці”, “Ляльковий кэк-уок”, “Колискова Джимбо”;портретні замальовки-”Маленький пастух”;чарівний пейзаж, породжений дитячою фантазією-”Сніг танцює”) .

Однієї з характерних рис твору стало його гумористичне фарбування. Музикознавець Н. Копчевский пише, що тонкий авторський “гумор укладений уже в англійських заголовках сюїти і її частин - це як би жартівливе звертання батька до дитини, що виховується під керівництвом англійської “мисс”"(15, с. 171) . Гумористичний настрій створює пародіювання етюдів М. Клементи (збірник “Gradus ad Parnassum”-”Шлях до Парнасу”) і відомої музики Р. Вагнера (”Тристан і Ізольда”) . Переосмислення тим і музичним образам цих творів яскраво виявилося в першій і останній п’єсах циклу

Фортепианная сюїта К. Дебюсси “Дитячий куточок” - добуток, у якому втілений наївному й мудрому, казковому й реальному, забавному й смутний, а цілому чудесний і добрий мир дитинства. І хоча твір був створений на початку століття, головні герої сюїти - лялька, іграшковий слон, пастушок - улюблені, близькі й зрозумілі сучасним дітям

Перша п’єса циклу називається “Доктор Gradus ad Parnassum”. Її заголовок зв’язаний зі знаменитим циклом етюдів М. Клементи. Систематичні вправи в техніку гри на фортепіано, пропоновані М. Клементи у вигляді етюдів - один зі шляхів, що поступово наближають юного піаніста до вершин виконавської майстерності. Твір же К. Дебюсси “Доктор Gradus ad Parnassum” охарактеризована самим автором як “рід гігієнічної й прогресивної гімнастики, отже личить грати цю п’єсу щоранку натще, починаючи помірковано, щоб закінчити жваве”(цит. по 17, с. 68) . У словах композитора звучить тонка іронія на адресу всіляких технічних вправ. Її підкреслюють авторська ремарка “рівно й без сухості”, м’якість фігурацій, співзвуччя, насичені секундовими сполученнями. Фактура заснована на рівному й безперервному русі шістнадцятих, що припиняється ненадовго - у центральному епізоді, де композитор зображує неуважність учня:

Живому безпосередньому розвитку художнього образа сприяє відмова композитора від схематичних, квадратних структур, настільки властивих етюду. Іронізуючи в такий спосіб над інструктивним жанром, Дебюсси одночасно значно опоетизував його.

Pages: 1 2 3