Л. Толстой включав у навчальні книги й інші закордонні казки, максимально наближаючи їх до російської дійсності, російським характерам. Для цього він уводив нові побутові деталі, наближав мову до народнопоэтическому. Так, наприклад, казка «Хлопчик з пальчик» у перекладанні письменника нагадує не стільки відому казку Перро, скільки росіянку народну «Хлопчик з пальчик і людожер». У казці Толстого присутні конкретні прикмети побуту бідної селянської сім’ї: «В однієї бідної людини було семеро дітей - малий мала менше». Реалістичні деталі переплітаються з фантастичною гіперболою- «самий менший був так малий, що, коли він народився, він був не більше пальця».

Батьки відправляють дітей у ліс тільки від страшної бідності: «Батько з матір’ю все ставали бідніше й бідніше, і довелося їм під кінець так погано, що нема чим стало й дітей годувати». У казці Толстого немає місця жорстокості батьків; вони раді поверненню дітей, як тільки полегшало жити

«Толстой ніколи не зостариться. Він з тих геніїв мистецтва, слова яких - живаючи вода. Джерело б’є невичерпно. Ми знову й знову припадаємо до нього, і нам здається - ми ще жодного разу в житті не пили такої прозорої, чистої, свіжої води»- писав про нього К. Федін

Pages: 1 2