Важливим є виокремлення так званої перехідної зони між одиничністю та множинністю. Саме тут хочеться зупинитися на характеристиці збірних та власне сукупних іменників, які утворюють особливу область, близьку за значенням до форм множини, оскільки мають у своїй семантиці сему множинності. У європейських мовах збірність утворює своєрідне мікрополе, у якому взаємодіють лексика та словотвір.

Як бачимо, у класифікаціях відомих лінгвістів згадуються не тільки ті лексеми, що характеризуються як одиниці з повним вираженням числової парадигми (Стіл – столи; земля – землі), а й іменники, у семантиці яких наявна сема „сукупність” і які аналізуються як структури з дискретною / недискретною множинністю. До них, як було зазначено нами раніше, відносимо збірні іменники (Козацтво, комашня); так звані „власне сукупні” субстантиви: Полк, букет, група. Лексеми на позначення сукупності, на наш погляд, відрізняються від збірних іменників і утворюють окремий лексико-граматичний розряд (далі ЛГР), на що вказують такі ознаки: 1) значення мовних форм власне сукупних імен визначаються на основі співвіднесеності з дійсністю: Гурт – “зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині” (СУМ, т. ІІ, с. 196); 2) це угрупування має спільну семантичну ознаку дискретної сукупної множинності: Стадо – “група тварин (переважно одного віку, виду і т. ін.), об’єднаних з певною господарською метою” (СУМ, т. IX, с.636); 3) імена сукупностей позначають певну “окресленість”, виділення з усієї необмеженої кількості об’єктів певної частини: Армія – “сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави” (СУМ, т. І, с.61).

Як свідчить аналіз, значення збірних іменників, що репрезентують у мові суцільну множинність, ґрунтується на уявленні про повторюваність, тиражованість однорідних референтів, доведеної до кількісного завершення, пор.: Комарня – збірн. “до комар (двокрила кровоссальна комаха)”, що може бути відсутнє у власне сукупних іменників: Гарнітур – “комплект, набір предметів, що служать якій-небудь одній меті: шафа, сервант, крісла, стільці” (СУМ, т. ІІ, с. 35). ЛГР-и по-різному виявляють себе і в словотворі. Якщо (для порівняння візьмемо ЛГР збірності) збірні іменники мають характерні для цього розряду морфемні показники (суфікси: -ин(н)-, - цтв-, - ія), то власне сукупні імена “відмовляються” від такої репрезентації свого статусу, трансформуючи сему “єдності” у саме лексичне значення: Сервіз – “повний набір столового або чайного посуду” (СУМ, т. ІХ, с.128).

Не менш важливою ознакою, що сприяє залученню до ЛГР сукупних іменників, є ознака неодноосновності: жоден з членів сукупності не може бути названим іменем, що є одноосновним з іменем самої сукупності, пор.: Отара – “великий гурт овець, кіз” (СУМ, т. VI, с.103), пор. також одиничні іменники: Очерет – очеретина, цибуля – цибулина; збірні імена: Юнацтво – юнак, Мишва – миші.

З-поміж властивостей, що відрізняють лексико-граматичний розряд власне сукупних іменників від інших розрядів, є здатність сукупних імен вільно вживатися у формі однини і множини, чого не спостерігаємо у збірних іменників, пор.: Панство – Збірна лексема і Сад – сади – власне сукупний іменник; Мушва – збірне ім’я і Група – групи – Власне сукупна лексема, а також абстрактні іменники: Заздрощі, Молодість; речовинні: Молоко, Висівки; збірні: татарва, Жіноцтво Та ін.

Власне сукупні лексеми у своєму загалі нерівнопорядні ні за потенціалом творення форм однини і множини, ні за наповненням й окресленням семантики сукупності. Одні з них зберігають її навіть за умови вилучення тих чи інших компонентів із визначеної однини, інші ж відразу зазнають ущербності і втрачають свою цілісність: комісія може складатися з трьох і більше членів, але азбука, алфавіт містять вже визначену кількість літер. До диференційних ознак ЛГР сукупності, що відрізняють це угруповання від інших, відносимо і здатність сукупних лексем поєднуватися з числівниками, тобто реалізувати ідею рахунку: П’ятнадцять груп. А

Лексеми з послідовною репрезентацією грамем однини (збірні іменники), що підтверджується їх несполучуваністю з кількісними числівниками, не підлягають лічбі, “оскільки предметність як складовий компонент однорідної сукупності не вичленовується з ряду подібних, а сприймається як єдине ціле” [Безпояско 1991: 144]. Це ж явище спостерігається і серед речовинних іменників: Молоко – не можна сказати Три молока; Дріжджі – чотири дріжджі; серед абстрактних іменників: Старість – Дві старості, Жадоба – п’ять жадіб.

Отже, як свідчать спостереження, власне сукупні іменники можна кваліфікувати як ЛГР на підставі таких чинників:

1) наявність спільної семи дискретної сукупності для всіх компонентів;

2) наявність повної числової парадигми;

3) сполучуваність з кількісними числівниками;

4) неодноосновність компонентів з назвою самого угруповання;

5) співвідносність з фактами дійсності.

Власне сукупні іменники складають ФС мікрополе, що входить до складу ФСП сукупності. До цього ж поля – функціонально-семантичного поля сукупності – також входять, окреслюючи ядерну

Зону, вербативи із сукупним значенням (Накидати, з’єднуватися, перечитати); числівники сукупної семантики (Троє, П’Ять шостих, двадцять) (згадаємо формулювання різних за семантикою та граматичними параметрами мікрополів З. Я.Тураєвої та Я. Г.Біренбаума, О. М.Полянського та ін., у яких аналізуються подібні структури). Звичайно, і у ФСП сукупності є периферія, яка сформувалася за таким принципом: периферію ФСП сукупності становлять слова, у яких первинне значення не містить у собі семи сукупної множинності. Сукупними вони стають, потрапляючи в таке оточення, що гарантує наявність необхідного значення сукупності, яке може бути вичленоване при потребі, напр.: Колона – несукупне значення: “споруда для підтримки будови, для прикраси архітектурних ансамблів” і сукупне значення (друге у СУМі); Солодощі – “кондитерські вироби, ласощі і т. ін.”. І власне сукупні, і збірні іменники марковані значенням, у якому презентована домінантна сема поля „сукупність” завжди у сполученні з семою „множинність” і більш частковими поняттєво-нейтральними та поняттєво-оцінювальними семами.

Для того, щоб охарактеризувати поле кількісності, необхідно, на наш погляд, здійснити аналіз конституентів цього поля не лише за кількісними критеріями, а й за якісними (оцінювальними) параметрами.

Pages: 1 2 3 4 5