КВАЛІТАТИВНО-КВАНТИТАТИВНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КІЛЬКОСТІ | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

КВАЛІТАТИВНО-КВАНТИТАТИВНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КІЛЬКОСТІ

У безкінечності світу всі види та форми матерії характеризуються якісною і кількісною визначеністю, які в онтології існують нерозривно. Якість визначає істотні ознаки явищ об’єктивного світу, що відрізняють їх від інших явищ.

Сфера кількісності в європейських мовах охоплює цілу серію мовних категорій та субкатегорій та містить багато перехідних явищ. Вираження ідеї кількості не завжди вільне від вказівок на якість вже тому, що нумеративи, як і квантитативи в ширшому розумінні, – це слова з сигніфікативним типом значення, що знаходять свій денотат лише у словосполученнях, в умовах „малого синтаксису”, причому інколи вибір квантитатива залежить від семантики його партнера у словосполученні [Категория количества 1990:13].

Без сумніву, чимало знахідок та цікавих спостережень зробили автори тих робіт, у яких створювалися різного роду логічні схеми кількісності, накладаючи їх потім на мовну дійсність, що описувалася. Однак проблема окреслення сфери функціонування кількісної семантики залишається відкритою, оскільки кожен з лінгвістів кладе в основу формування польової квантитативної структури принципи, що різняться між собою: це або лексико-семантичний, або граматичний чинники. Саме тому питання диференціації функціонально-семантичних мікроструктур у лінгвістиці взагалі та граматиці зокрема залишається актуальним і на сьогодні. Поданий у дослідженні аналіз функціонально-семантичних мікрополів кількісної семантики базується на урахуванні ядерної та периферійної сфер, а також на більш ґрунтовній характеристиці перехідних зон між такими мікрополями кількісного поля, як одиничність та множинність. Метою пропонованої статті є визначення статусу функціонально-семантичного поля у лінгвістиці та якісно-кількісний аналіз функціонально-семантичного поля кількості. Функціональний аналіз здійснений з урахуванням взаємодії кількісних іменників, дієслів, займенників й інших лексем, що окреслюють свої мікрополя. Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми засвідчив необхідність створення загальної класифікації лексем кількісної семантики. При цьому необхідним, на наш погляд, є поняттєво-оцінювальна характеристика кожного компонента зазначеної структури. До перехідних зон дослідники відносять збірні та власне сукупні іменники. У статті здійснена спроба обґрунтування складових функціонально-семантичних мікрополів кількісної семантики у розрізі квалітативно-квантитативного аналізу (Праця тісно пов’язана з попереднім доробком із запропонованої теми дослідження [Домрачева 1997; 2002; 2004; 2004а]).

Яскравим зразком класифікації вказаних компонентів є спроба О. О.Холодовича створити загальну теорію множинності в мові. Дослідником дедуктивно виведені 12 типів множинності, що зведені до 6 підтипів: 1) означена-неозначена множинність (Горошини-горох); 2) множинність предметів-множинність предметна, де друге – множинність однакових частин, які створюють один предмет (Руки-граблі); 3) множинність конкретна, т. т. суцільна, – дискретна (Звірина); 4) множинність однорідна – неоднорідна (Луги – ліс і вода); 5) множинність арифметична як сума складових – алгебраїчна як сукупність (Суниця – лижі); 6) множинність тотальна, що охоплює всю сукупність, – партитивна, яка охоплює певну частину сукупності (Столи – три столи) [Холодович 1946:15-36].

Одна з перших спроб власне лінгвістичного підходу до засобів вираження ідеї кількості зроблена в роботі О. В.Гулиги, Є. І.Шендельс. Комплексний аналіз різнорівневих засобів вираження, що мають спільне значення, дозволив вперше описати ці засоби як граматико-лексичне поле (маємо зазначити, що фактично таке поле є те саме, що і функціонально-семантичне поле (далі ФСП)). Домінантою поля визнаються форми множини іменників, які виражають чисту множинність Стосовно них периферійні форми числа множини прикметників, дієприкметників, дієслів. До поля також входять засоби, що виражають неозначену множинність,

Точне число (числівник), приблизність кількості (окремі прислівники), а також засоби, що передають якість множинності (сукупності) чи імпліцитної множинності.

О. В.Гулига та Є. Й.Шендельс постулюють граматико-лексичному полю ряд ознак. Вважаємо за необхідне вказати найосновніші з них:

1) наявність набору засобів різних рівнів, пов’язаних системними відношеннями. Варто зазначити, що ці засоби стають конституентами поля;

2) загальне значення поля розпадається на не менше, ніж два значення, які можуть бути полярними. І що є особливим, кожне з них утворює мікрополе;

3) поле – складна структура, у вигляді горизонтальних і вертикальних перетинів. За горизонталлю розташовуються семантичні ділянки – мікрополя (поле часу – мікрополя теперішнього, минулого, майбутнього часів). За вертикаллю – конституенти мікрополів, які одночасно є конституентами макрополя. Виділяється домінанта. Домінанта використовується систематично і найоднозначніше передає семантику слова. Мовознавці зазначають, що навколо домінанти групуються компоненти, які найбільш з нею зв’язані, утворюючи ядро поля. Ті компоненти, які віддалені від ядра, розташовуються на периферії [Гулыга, Шендельс 1969: 9-10].

З. Я.Тураєва та Я. Г.Біренбаум (праці 1985, 1988 років), зауважимо, вдало викладають своє розуміння основних ознак, що лежать в основі кількісної семантики, у вигляді реальних опозицій: 1) розчленованість / нерозчленованість; 2) кардинальність / ординальність; 3) зовнішня / внутрішня кількість; 4) означеність / неозначеність; 5) сумарність / дистрибутивність; 6) однорідність / неоднорідність. Вчені розглядають вияви кількісності у всіх трьох сферах (предмети – процеси – ознаки) як рівнозначні. Тим самим враховується якісно-кількісний характер явищ інтенсивності якості.

Проблема дослідження лінгвістичної семантики є однією з найважливіших у сучасному мовознавстві. Лад мови не існує як абстрактний, “зовсім граматичний каркас”. Він включає граматичні одиниці в єдності з їх типовими лексичними репрезентаціями. Теоретичною основою пропонованого дослідження є теорія функціонально-семантичних полів в інтерпретації О. В.Бондарка [Бондарко 1984: 21-22].

На рівні мови, де функція виступає як можливість, потенція, де вона пов’язана з семантикою мовних одиниць, ФСК може стати тим стрижнем, навколо якого формується ФСП [Мусиенко 1992: 29]. Центральними є поняття ФСК як мовної категорії і поняття ФСП, ядром якого є функціонально-граматична категорія. Особливість функціональної граматики полягає в тому, що тут застосовується комплексний підхід, при якому за основу беруться семантичні функції формальних одиниць, що об’єднують різнорівневі мовні засоби. Мовні засоби, об’єднуючи окремі елементи різних рівнів мови, що мають спільні семантичні ознаки і взаємодіють один з одним, формують функціонально-семантичне поле. Семантичні ознаки мовних одиниць можуть бути виражені різною мірою, мати різну близькість одна до одної. Цей прийом передбачає побудову моделі за принципом “центр-периферія” і визнає наявність поступових переходів, безперервне розгортання семантичних ознак.

Поняття ФСП, введене О. В.Бондарком, – це система різнорівневих засобів певної мови (морфологічних, синтаксичних, словотворчих, а також комбінованих – лексико-синтаксичних та ін.), об’єднаних на основі спільності та взаємодії їх семантичних функцій. Термін ФСП, як зазначає О. В.Бондарко, висуває на передній план ідею угруповання (впорядкованої множинності) мовних засобів, що взаємодіють на семантико-функціональній основі, та їх системно-структурної організації. Поряд з цим поняттям наявне поняття функціонально-семантичної категорії, яке підкреслює семантико-категорійний аспект того ж дослідження сукупності. ФСП – це особлива двобічна єдність (змістовно-формальна), що охоплює конкретні засоби мови з усіма особливостями їх форми та змісту; дещо ширша реалія, ніж ФСК, що співвідноситься з ФСП як родове поняття з видовим.

Дослідження ФСП містить у собі той тип аналізу, який можна назвати моделюванням структури поля або польовим структуруванням. Це поняття передбачає такі виявлення:

А) складу компонентів ФСП у мові на основі спільної для них інваріантної семантичної ознаки;

Б) складу центральних і периферійних компонентів поля;

В) зв’язків між компонентами ФСП;

Г) структурного типу поля;

Ґ) зв’язків між даним полем та іншими ФСП (місця поля у системі ФСП). О. В.Бондарко зазначає, що основу будь-якого ФСП, як правило, становить морфологічна категорія (МК).

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » КВАЛІТАТИВНО-КВАНТИТАТИВНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КІЛЬКОСТІ . З'явився готовий твір.

КВАЛІТАТИВНО-КВАНТИТАТИВНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КІЛЬКОСТІ





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.