У сучасному світі швидкими темпами росте населення міст. Це явище називається урбанізацією. Життя у місті надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість зміни роботи, зосередження закладів науки та культури; можливість отримання висококваліфікованої медичної допомоги; здебільшого легше створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя.

 Але, незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, у якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров’я населення через забруднення атмосферного повітря, води, дефіцит сонячного проміння, а також стресові фактори, зумовлені напруженим ритмом життя, скупченістю населення.

У маленьких, одноповерхових містечках жити набагато безпечніше. Там менша вірогідність потрапити у дорожньо-транспортну пригоду, повітря і вода там значно чистіші, отже і здоров’я людей менше потерпає від шкідливих для здоров’я чинників. У маленьких населених пунктах усі мешканці знають один одного. Тут будь-яке негативне явище не приховати, злочинцю, наприклад, не сховатися.

У містах завжди існує потенційна можливість потрапити у надзвичайну ситуацію, потрібно бути дуже уважним, добре володіти знаннями з безпеки життєдіяльності, уміти передбачати небезпеку, знати, як її уникнути, а якщо потрапив у небезпечні умови, то рішуче діяти. Потрібно бути готовим до надзвичайних подій у ліфті, метро, на вулиці, де людину оточує чимало абсолютно чужих людей, серед яких можуть трапитися хулігани, маніяки та й просто професійні злодії.

Глобальна злочинність — дуже гостра соціальна проблема в сучасному світі. І в Україні злочинність набула неабиякого поширення. Склалася криміногенна ситуація. Слово це походить з латини і означає злочинний. Саме ж поняття означає сукупність чинників, що характеризують рівень злочинності у тому чи іншому районі, місті чи селі.   Криміногенними  чинниками  є алкоголізм,   наркоманія  тощо.

Найбільш складна криміногенна ситуація складається у містах. Людина має вміти визначати небезпечні зони в місцях, де вона живе. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних із насильством.

Самозахист — це дії людини у межах необхідної оборони. Право на необхідну оборону — природне і невідчужуване, безумовне право будь-якої людини. Таке право виникає лише при наявності підстави, якщо мають місце:

• суспільно небезпечне посягання на життя, здоров’я, особисту та статеву свободу, честь і гідність особи, власність, недоторканість житла, громадянський порядок тощо;
• необхідність негайного відвернення посягання, для чого потрібно завдати шкоди особі, що посягає.

Людина може використовувати будь-які засоби (передбачені законом) для самозахисту. Це може бути газовий балончик, газовий пістолет, автономні сигнальні пристрої, вміння чинити фізичний опір — володіння прийомами самооборони, вміння чинити психологічний опір — володіння психологічними методами впливу, просто дотримання певних правил обережної поведінки в тій чи іншій ситуації. Але самозахист не має переходити необхідну і достатню межу. Коли безпосередня небезпека минає, дія самозахисту має бути припинена. Має завжди бути витримана співрозмірність рівня небезпеки і дії, що її відвертає. Перевищення межі необхідної самооборони — це навмисне спричинення особі, яка посягає, тяжкої шкоди — смерті, каліцтва — явно неспіврозмірних з небезпечністю посягання або явно невідповідної обстановці захисту.

Отже, самозахист — це не тільки фізична готовність протистояти суперникові. Це впевненість у собі і відмова стати жертвою. Але завжди потрібно тримати себе в руках і не переступати межу необхідного самозахисту.