Йому соромно й боляче, що ці люди звеличували його як героя. Як можна було так обманюватися, йому здавалося, що керується він чесними намірами, а по суті це була помста за те, що його політичний супротивник вище, сильніше, значительней їх усіх. Андри має намір залишити політичну кар’єру, виїхати в провінцію, постаратися жити гідно й порядно. Карл вражений визнанням парубка

Він бачить у ньому родинну душу, що випробовує теж безсилля, розчарування. Здається, осягли вони обоє істину, наділили її в жалібні слова - воля, справедливість… Але юрба не розуміє їх. Що ж, будуть вони разом тихо жити серед людей, поступово завойовуючи їхні душі й серця, працювати на загальне добро

Може, воно навіть і до кращого, що всі так трапилося