Володимир зауважує капелюх Лаки, і вони з Естрагоном надягають по черзі всі три капелюхи, передаючи їхній один одному: свої власні й капелюх Лаки. Вони вирішують пограти в Поццо й Лаки, але раптом Естрагон зауважує, що хтось іде. Владимир сподівається, що це Годо, але отут виявляється, що з іншої сторони теж хтось іде. Боячись, що вони оточені, друзі вирішують сховатися, але ніхто не приходить: імовірно, Естрагону просто здалося. Не знаючи, чим зайнятися, Володимир і Естрагон те сваряться, то миряться. Входять Поццо й Лаки. Поццо осліп. Лаки несе ті ж речі, але тепер мотузка коротше, щоб Поццо було легше йти за Лаки. Лаки падає, захоплюючи за собою Поццо. Лаки засипає, а Поццо намагається встати, але не може. Розуміючи, що Поццо в їхні влади, Владимир і Естрагон обмірковують, на яких умовах коштує йому допомогти. Поццо обіцяє за допомогу сто, потім двісті франків. Владимир намагається його підняти, але сам падає. Естрагон готовий допомогти Володимирові піднятися, якщо після цього вони підуть звідси й не повернуться. Естрагон намагається підняти Володимира, але не може удержатися на ногах і теж падає. Поццо відповзає убік. Естрагон уже не пам’ятає, як його кличуть, і вирішує називати його різними іменами, поки яке-небудь не підійде. «Авель!» - кричить він Поццо. У відповідь Поццо кличе рятуйте! «Каїн!» - кричить Естрагон Лаки. Але озивається знову Поццо й знову кличе рятуйте! «В одному - все людство», - дивується Естрагон. Естрагон і Владимир встають. Естрагон хоче піти, але Володимир нагадує йому, що вони чекають Годо. Подумавши, вони допомагають Поццо встати. Він не коштує на ногах, і їм доводиться підтримувати його. Дивлячись на захід, вони довго сперечаються, вечір зараз або ранок, захід це або схід. Поццо просить розбудити Лаки. Естрагон обсипає Лаки градом ударів, той встає й збирає поклажу. Поццо й Лаки збираються йти. Владимир цікавиться, що в Лаки у валізі й куди вони направляються. Поццо відповідає, що у валізі пісок, і вони йдуть далі. Владимир просить Лаки проспівати перед відходом, але Поццо затверджує, що Лаки німої. « чиДавно?» - дивується Володимир. Поццо втрачає терпіння. Чому його терзають питаннями про час? Давно, недавно… Все відбувається одного чудового дня, схожий на всі інші. В один день ми народилися й умремо в той же день, у ту ж секунду. Поццо й Лаки йдуть. За сценою чутний гуркіт:

видно, вони знову впали. Естрагон задремивает, але Володимирові стає самотньо й він будить Естрагону. Владимир не може зрозуміти, де сон, де ява: може бути, насправді він спить? І коли завтра він прокинеться або йому здасться, що він прокинувся, що він буде знати про сьогоднішній день, крім того, що вони з Естрагоном до самої ночі чекали Годо? Приходить хлопчик. Володимирові здається, що це тот же самий хлопчик, що приходив учора, але хлопчик говорить, що прийшов уперше. Годо просив передати, що сьогодні не прийде, але завтра прийде обов’язково.

Естрагон і Володимир хочуть повіситися, але в них немає міцної мотузки. Завтра вони принесуть мотузку й, якщо Годо знову не прийде, повісяться. Вони вирішують розійтися на ніч, щоб ранком повернутися й знову чекати Годо. «Ідемо», - говорить Володимир. «Так, Пішли», - погоджується Естрагон. Обоє не рушають сместа.

О. Э. Гринберг

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття. М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT».

Pages: 1 2