«Війна й мир» - широка історична епопея, головним героєм якої є російський народ. У щоденниках С. А. Толстой записані прямі висловлення про це Л. Н. Толстого. «Я намагаюся писати історію народу», - говорив він. «Щоб добуток був гарний, треба любити в ньому головну, основну думку. Так… в «Війні й світі» я любив думку народну…» Основною ідеєю добутку є непереможна сила народного патріотизму. Тема й ідейна спрямованість добутку тут, як і скрізь, визначають його жанр, композицію, образну систему, мову

В «Війні й світі» знайшла яскраве відбиття життя Росії й почасти Західної Європи перших двох десятиліть XIX століття. Великі історичні події переносять хід дії з Росії в Австрію, Пруссію, Польщу, на Балкани, зі Смоленська в Москву, Петербург, російське й німецьке село, із царського палацу, великосвітської вітальні, поміщицької садиби на поле бою, у госпіталь, у барак військовополонених. До читача доносяться відзвуки буржуазної Французької революції, перед ним проходять європейські війни 1805-1807 і 1812-1813 років, розпалюються великі битви народів, валить імперія Наполеона. Поряд із цим автор показує невдоволення своїм положенням кріпаків, законодавчу діяльність Сперанского, загальний пат риотический підйом 1812 року, настання реакції, організацію першого таємного революційного суспільства

Кульмінацією «Війни й миру» є Бородінський бій. Ця кровопролитна битва, у якій сили воюючих сторін були напружені до останньої межі, стала вихідним моментом порятунку Росії, з одного боку, згубний армії Наполеона й катастрофи його могутності - з іншої. Епілог, з якого ми довідаємося про організації таємного суспільства, сприймається як початок нового роману

Як героїв роману виступають як вигадані діючі особи, так і знамениті історичні діячі

У світлі всіх цих історичних подій і явищ Толстой зображує селянство й міську бідноту, придворне й помісне дворянство, передову дворянську інтелігенцію. Зображенню життя й характерів людей надають жвавість і яскравість широкі побутові полотна: полкове життя солдат і офіцерів, госпіталь, життя кріпосного села, урочисті звані обіди в Москві, раут і бал у Петербурзі, панське полювання, ряжение й т. д.

Основні діючі особи роману взяті із дворянського середовища, у цьому ж напрямку розвивається й сюжет. Через весь роман проходить історія чотирьох сімей: Ростових, Болконских, Курагиних і кілька разів менявшей свій склад, крім головного героя, сім’ї Безухових. Ці чотири оповідальні лінії покладені в основу сюжету «Війни й миру». Однак не тільки Ростови, Болконские, Курагини, Безухов, що незмінно перебувають у поле зору автора, не тільки такі великі історичні фігури, як Кутузов і Наполеон, приковують його увагу: всі 559 діючих осіб знаходять своє певне місце в романі, їхні характери й поводження соціально й історично обумовлені. Одні з них з’являються ненадовго й потім губляться в загальній масі, інші проходять через весь добуток, але всі вони сприймаються читачем як живі люди. Не можна не забути, не змішати один з одним, якщо вони змальовані навіть деякими рисами, як, наприклад, Лаврушка, офіцер Телянин, княгиня Курагина, староста Дрон, що танцює на морозі без підметки солдатів і нескінченна безліч інших

Але головним героєм тут є народ, у центрі уваги автора - його масовий образ. В «Війні й світі» зустрічаються яскраво обкреслені характери, що майже не виступають із загального масового тла. Вони заявляють про себе одними-двома репліками, одержують влучну, але миттєве окреслення іноді у двох-трьох штрихах, з’являються на сцені один-єдиний раз у межах деяких рядків і потім зникають, щоб більше не повернутися. Показуючи з винятковою силою й переконливістю патріотизм, людяність, почуття правди й справедливості російського народу й кращої частини, що тяжіє до нього, дворянської інтелігенції, Толстой протиставляє ним придворну аристократію, що відірвалася від народу, що перебуває в стані безнадійного морального розпаду

У той час як народні маси, переживаючи важкі страждання й позбавлення, напружують всі сили для боротьби з ворогом, придворні займаються ловом рублів, хрестів і чинів; графиня Безухова веде переговори з єзуїтами й вступає в «лоно католицької церкви» з метою висновку шлюбу з іноземним принцом і т.п. Так, перед читачем у плані антитези виступають два соціальних мири

Прийом контрасту використається Толстим і при зіставленні народного полководця Кутузова й завойовника Наполеона

Більшу значимість має цей композиційний прийом і при зображенні інших діючих осіб, як, наприклад, Андрія Болконского й Пьера, а також цілих груп різного внутрішнього складу людей (офіцерів різного типу, як, наприклад, Тушин, Тимохін, Дохтуров, з одного боку, і Берг, Жерков, Бенигсен та ін. - з іншої).

Читаючи роман, зауважуєш, що образи, що мають викривальний характер, як Курагини, Долохов, Берг, Наполеон, Олександр I, дані статично; характери ж позитивних героїв, як Андрій Болконский, Пьер Безухов, Наташа Ростова, Марья Болконская, показані в розвитку, у всій складності й суперечливості їхнього внутрішнього життя. Це дивне мистецтво зображення внутрішнього життя людини в її безперестанному русі, ця геніальна здатність проникнення в самі схованки щиросердечного життя, рівної якої ми до Толстого не знаємо, була вперше відзначена Чернишевським. Він писав про добутки Л. Н. Толстого, що письменника цікавить «усього більше - сам психологічний процес, його форми, його закони, діалектика душі». І далі: «Це зображення внутрішнього монологу потрібно, без перебільшення, назвати дивним… та сторона графа Толстого, що дає йому можливість уловляти ці психічні монологи, становить у його таланті особливу, тільки йому властиву силу».

Під час свого перебування в Ясній Галявині В. Г. Короленко якось сказав Львові Миколайовичеві: «Ви вмієте схопити це движущееся в людській природі й запам’ятати його, а це саме важке».

За всю історію існування людства тільки триста років були мирними, а в інший час у різних куточках землі спалахували війни. Війна - це природне, хоча й дуже страшне явище. Війну 1812 року в нас називали Вітчизняною. У цій війні найбільше повно і яскраво виявився патріотичний дух російських людей. Цю війну виграло не вище суспільство, а народ. Звичайно, були й у вищому суспільстві люди боргу й відваги, але таких людей були одиниці. Л. Н. Толстой у своєму добутку виступає як великий знавець історії й великий психолог. Він показує не тільки наші перемоги, але й наші поразки й розкриває основні причини цих поразок. Він розкриває психіку й внутрішній стан кожного військового людини

Причин цієї тяжкої й руйнівної війни дуже багато, але головна причина - Наполеон. Він загордився себе царем над усім миром і поплатився за це. Наполеон був вихідцем із простої сім’ї, але на чужих костях він побудував імперію й став у її главі. Він був розумний і хитрий, як лис. Після війни 1805-1807 років він містить із Росією мир. Це було зроблено для того, щоб відновити свої сили й рушити на Росію. Це була єдина держава, що не скорилося Наполеонові. Росія була не готова до війни. Наша перемога над наполеонівською армією полягає не в силі, а в хитрості й боргу перед батьківщиною. Рятівником Росії Став Кутузов. Він був єдиною людиною, що розумів, що Наполеона можна перемогти тільки хитрістю

Коли Наполеон вступив на територію Росії, наші війська зустріли його в границі, але не давали генерального бою й увесь час відступали. Мені здається, що саме в цьому хитрість Кутузова. Він знав, що розбити наполеонівську армію йому не вдасться, і він затягував Наполеона в глиб Росії, розтягуючи його лінію. І коли виникла погроза Москві, Кутузов був змушений дати генеральний бій

Pages: 1 2